Восьмого вересня минають сумні роковини, як війна забрала життя старшого сержанта 150 окремої механізованої бригади Василя Мухи.
Неабияким добряком був Василь Миколайович, кажуть односельці. Тож не дивно, що мав добру репутацію у військового керівництва, коли проходив строкову службу. А коли повернувся додому, то став їздити на сезонні заробітки. Знайшов свою долю в рідному селі. Народилася донечка Настя, яку дуже любив тато. Однак життя склалося так, що подружжя розлучилося.
Василь Муха спочатку жив із батьком та братами. Згодом купив собі хатину. Тривалий час працював листоношею в Хоцуні. Коли ж звільнився, знов продовжував їздити на сезони. А у вільний від роботи час обожнював рибалити та полювати.
Мобілізували його на початку 2024-го. Разом із побратимами вирушив на Сумщину. Згодом – на Донеччину. Однак ця клята війна забрала його життя – не на «нулі», а коли прийшов із позиції у відносно безпечне місце. Окупант поцілив у будинок, де були наші бійці. Василь Муха отримав тяжкі травми. Лікарі намагалися врятувати його життя. Однак серце мужнього воїна зупинилося 8 вересня. Поховали захисника в Хоцуні.
Вічна пам’ять і слава Герою!
