29 квітня загинув підполковник, боєць 417 окремого стрілецького батальйону Василь Матюк.
Він проживав у Луцьку, хоча народився у Березичах. Після закінчення місцевої, а згодом – Седлищенської школи, став студентом Київського інституту сухопутних військ України. А як тільки отримав документ про закінчення вишу, за направленням пішов працювати у навчальний центр «Десна». Через трохи перевівся у Любешів. Трудився у місцевому військкоматі. Згодом його перевели в Луцьк. Працював в обласному військкоматі. Також був воєнкомом у Ківерцях.
Коли ж росія перетнула кордони України у 2014-му, уродженець Березич пішов виганяти ворога з наших земель. Уже в часи АТО він пізнав, що таке воєнне пекло. Пройшовши горнило війно, Василь Матюк вийшов на заслужений відпочинок. Але знову пішов у військо з перших днів повномасштабного вторгнення. Вирушив на схід. Там, поблизу Новодарівки на Запоріжжі, 29 квітня 2024 року життя Василя Матюка, заступника командира 417 окремого стрілецького батальйону 33 механізованої бригади, обірвала війна.
Поховали воїна на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа.
Вічна пам’ять Герою!
