2 січня 2025 року на Донеччині під час виконання бойового обов’язку із захисту Батьківщини зупинилося серце сержанта 100 окремої механізованої бригади, жителя села Зарудчі Олександра Куринчука.
Він був успішним чоловіком, якого ще з дитинства всі називали «Петрович». Після закінчення Любешівської школи навчання продовжив у місцевому технічному коледжі, потім – у Луцькому НТУ, де здобував фах інженера-механіка. Якраз у той період життя його покликала армійська дорога. Взяв академвідпустку й служив строкову службу. Потім він упродовж чотирьох років самовіддано служив у прикордонній службі, де здобув звання сержант. Певний період свого життя Олександр Петрович робив на замовлення натяжні стелі. Одружився, народилися син і донька.
Наш земляк був серед тих, хто відразу ж вирішив стати на захист України, коли росія посунула з усіх боків. Увійшов до складу 51-го окремого Камінь-Каширського батальйону 100 окремої механізованої бригади. Перший рік вони перебували на Волині, а далі уже відправили безпосередньо у зону бойових дій. У Серебрянському лісі Олександр отримав множинне уламкове поранення та контузії. Проте він вийшов із честю з поля бою та вивів живими побратимів, за що й отримав нагороду – медаль. Частково відновившись після поранення, повернувся у стрій, щоб далі знищувати ворога на Торецькому напрямку. Але серце не витримало пройдених жахіть війни і зупинилося, обірвавши життя Героя у 35 років.
Поховали воїна у Зарудчах.
Вічна пам’ять і слава Герою!
