Життя солдата 33 окремої механізованої бригади Анатолія Ланевича обірвалося 10 листопада 2023 року на Запоріжжі.
Народився та зростав він на хуторі Наїздово у багатодітній сім’ї. Звідси торував свої стежки у доросле життя: спочатку навчаючись у школі, потім – у Любешівському технікумі. У сусідніх Березичах син знайшов свою долю. Пішов у прийми до коханої Наталки. За рідного прийняв її маленького сина Артема. А там Господь і донечку Софійку подарував, так схожу на тата.
Декілька років він працював сторожем у місцевій школі. Але здебільшого їздив на сезонні заробітки. Бо ж руки золоті мав, умів неабиякі ремонти робити.
Жорстока війна розбила всі плани цієї сім’ї. Навесні, після Великодня, Анатолія Ланевича мобілізували. Не мав за плечима він військової муштри, тож спочатку проходив навчання. Під час них і виявилося, що чоловік має проблеми зі спиною. Тож зробили операцію. Потім був місяць реабілітації. Але після цього Анатолій Миколайович попрощався з рідними та вирушив на фронт.
Восьмого листопада він ще розмовляв із дружиною телефоном. А вже 10 числа ворог забрав життя Анатолія Ланевича 10 листопада на Запорізькому напрямку.
Поховали воїна на кладовищі села Березичі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
