28 грудня 2024 року обірвалося життя головного сержанта прикордонної комендатури швидкого реагування Луцького прикордонного загону Державної прикордонної служби України, жителя села Люб’язь Володимира Кушнерика.
Він був наймолодшим у багатодітній родині. Закінчив люб’язівську школу. Вступив до технікуму у Володимирі. Відслужив армію. Відтоді й поєднав своє життя з військом. Бо ж підписав контракт і служив у Волинському прикордонному загоні ДПСУ упродовж тривалого часу. Лишень після досягнення вислуги років звільнився в запас. Разом із коханою дружиною Оксаною дали життя чотирьом дітям, уже й онуків діждалися.
На другий день після початку повномасштабного вторгнення росії наш земляк уже був у строю. Він відновив свою службу і приєднався до старшого сина Миколи, який пішов стежками тата – став прикордонником. У 2024 році люб’язівець у складі прикордонної комендатури швидкого реагування Луцького прикордонного загону вирушив на схід України. В останні дні 2024-го на далекій для нас Харківщині воїн отримав множинні осколкові поранення. Вони виявилися несумісними із життям. 28 грудня серце головного сержанта Кушнерика зупинилося.
Поховали воїна у Люб’язі.
Вічна пам’ять Герою!
