29 квітня 2024 року на Донеччині ворог підступно забрав життя Івана Мельника, бійця 100 окремої механізованої бригади.
Військовий однострій Іван одягнув на другий день повномасштабного вторгнення росії. Бо ж до того після закінчення місцевої школи, Маневицького училища, служив строковиком, був солдатом Національної гвардії України. А потім знову на Івана чекала проста селянська праця та тяжкі сезонні дороги. Там, у закордонні, великоглушанець зустрів свою долю – гірківчанку Оксану. Привіз її до батьків, аби благословили. Уже разом закохані їздили на сезони, тяжко трудилися. І невдовзі самотужки змогли купити квартиру в Луцьку. Там проживали, ростили донечку. Коли ж почалася Велика війна, відвіз рідних до батьків, а сам поїхав до військкомату.
Разом із побратимами із 100 бригади мінометник Іван добряче давав прикурити ворогу – і коли був на Луганщині, й коли передислокувався з бригадою на Донеччину. 29 квітня 2024 року російський ворог підступно підкрався до позицій, де перебував Іван. Побратими намагалися врятувати життя захисника, але, на жаль, це їм не вдалося. Таким чином своєю смертю Іван Мельник захистив трьох своїх співслуживців.
Поховали воїна у Великій Глуші.
Вічна пам’ять Герою!
