Старший солдат, 93 механізована бригада, житель села Мала Глуша
(24 жовтня 1999 – 29 листопада 2022).
Загинув на Донеччині.
Простий хлопчина із простої сільської сім’ї. Таким назавжди запам’ятають малоглушанці Василя Росинчука. Найстарший син у батьків, був їхньою опорою та підмогою. На нього рівнялися молодші сестричка та братик.
Після закінчення місцевої школи молодий статний парубок відслужив строкову службу. А вже через два роки його знову покликало військо. Ось тільки вже не таке, як у 2019-му. Цього разу в Україні йшла війна.
5 червня 2022 року Василь Росинчук був мобілізований. Не вагаючись, відразу пішов боронити Україну.
Служив у 93-тій механізованій бригаді. Мужній, сильний воїн неодноразово рятував з-під куль своїх побратимів. Але, попри все воєнне пекло, не втрачав своєї доброти та щирості. Привітна усмішка завжди була на його обличчі.
За весь час служби Василь Росинчук та і не побував у відпустці. Із війни додому він повернувся наприкінці 2022 року. Тоді, коли Любешівщину замели снігові хуртовини, полеглий захисник Василь востаннє їхав додому. Його молоде життя обірвала ворожа куля 29 листопада в районі населеного пункту Бахмутське Донецької області.
Поховали воїна в Малій Глуші.
Відповідно до указу Президента відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою!
