На творчому конкурсі у виші нашу землячку всі запитували, яку художню школу вона закінчувала. А насправді Дарина Николайчук (до заміжжя – Гладич) уродженка Цира, – самоучка. Тож і на цей іспит прийшла зі звичайними дешевими фарбами та олівцем, бо ж тоді ще не знала високих азів живопису.
Нині про цей випадок у своєму житті Дарина пригадує з усмішкою. Хоча, зізнається, тепер дещо й ніяково, як згадає усі ті моменти.
«Я купила фарби за 20 гривень і олівець за 2 гривні, не задумуючись, яку він має твердість грифеля. А всі інші конкурсанти прийшли з професійним обладнанням», –
каже Дарина.
Але це аж ніяк не завадило нашій землячці бездоганно виконати творчу конкурсну роботу, неабияк вразити комісію, повідомивши, що вона – випускниця звичайної сільської школи на Любешівщині.
А почала малювати жителька Цира ще в дитинстві. Гени дали своє. Адже тягу до творчості має тато дівчини, котрий до того ж є і вправним різьбярем по дереву.
«Пам’ятаю, як тато раніше інколи допомагав моєму старшому брату малювати малюнки в школу. Доки вчителька не захотіла поставити оцінку, бо зрозуміла, що то робота не учня. Відтоді тато відмовився допомагати», –
пригадує Дарина Николайчук.
Тож, коли донька якось попросила його посприяти з малюнком на урок образотворчого мистецтва, той сказав, аби пробувала сама. А завдання ж то виявилося не з легких – потрібно було намалювати портрет.
«Згадую, як я плакала, малювала, стирала ескізи, знову малювала. Але зрештою таки виконала завдання. Однак… вчителька не повірила, що то моя робота. Вона подумала, що мені малював тато. І мені від цього стало так образливо…» –
пригадує своєрідний старт у своїй художній діяльності наша землячка.
Ось тільки цей випадок не те, що не зменшив її бажання малювати далі, а, навпаки, ще й посилив його. Відтоді дівчина усе частіше брала до рук олівці та пензлі. Не полишала цього заняття і тоді, коли після закінчення Цирської гімназії два роки навчалася у Залаззівському ліцеї, де проживає бабуся. А коли випускалася зі школи, тато порадив обрати професію, пов’язану з творчістю. Так Дарина стала студенткою луцького вишу, здобуваючи освіту «Образотворче і декоративне мистецтво, реставрація», й нині вже навчається на магістратурі.
Саме в університеті наша землячка відшліфувала Богом даний талант. Багато чого дізналася нового, освоїла різні техніки.
«Я тепер дивлюся вже на весь живопис крізь призму професійності. Наприклад, показують мені якусь роботу. Ніби вона й виглядає гарно, але відразу бачу помилки. Отримані знання допомагають мені не лише в живописі, а й у повсякденному житті. Наприклад, роблю декор – розумію, які саме треба краще підібрати відтінки. Або ж навіть елементарно: при компонуванні одягу», –
розповідає Дарина.
Вона каже, ще раніше дуже любила малювати пейзажі. Але коли почала вчитися у виші, зрозуміла, що то не її. Натомість колись не бралася творити портретні малюнки. Хоча часто до неї зверталися рідні, друзі з проханням намалювати їх.
«Правда, мені не дуже хотілося, але я не відмовляла. Малювала портрети. І вони в мене виходили. Тож згодом набила руку саме в цій техніці», –
розказує жителька Цира.
На четвертому курсі у Дарини Николайчук почали викладати іконопис. І уже після перших своїх робіт у такому жанрі дівчина зрозуміла: це – її.
«Мені дуже сподобалося. Я захопилася іконописом. Це так цікаво і водночас відповідально», –
ділиться молода художниця.
Тож вона уже написала чимало ікон. А скільки намалювала картин, то й не злічити. Ними завішані стіни вдома, у рідних, у Луцьку, де зараз проживає дівчина. Та й їхній асортимент постійно збільшується. Адже у вільний час Дарина постійно малює.
«Навіть якщо моя робота буде і не пов’язана із живописом, то не полишу цього заняття. Бо не уявляю свого життя без нього. Тим паче бачу, що моя творчість приносить задоволення іншим. Радію, коли людина виявляє бажання придбати картину. Значить, вона їй подобається. А отже, моя робота – не даремна», –
підсумовує обдарована жителька Цира.
Наталія Муха.
Фото з особистого архіву Дарини Николайчук.
