Солдат, 110 окрема механізована бригада, житель села Гірки
(19 жовтня 1990 – 4 січня 2023).
Загинув на Донеччині.
Він був наймолодшим сином у батьків. Потіхою для старших братів. Гордістю для всіх рідних. І тоді, коли вчився, і тоді, коли служив у армії – у почесній варті в Києві.
А демобілізувався, почав їздити на сезонні роботи.
Однак, коли почалася повномасштабна війна, Вадим Григорович не міг стояти осторонь цих подій. Повернувся у рідні Гірки. І третього травня 2022 року став на захист України, пішов виганяти рашистського ворога з України.
А через чотири місяці, у вересні, ненька благословляла наймолодшого сина на подружнє життя. Тоді у всієї родини смуток перемішався з радістю. Бо ж повернувся Вадим у короткочасну відпустку, аби поєднати долю зі своєю коханою, котру знайшов на Київщині. Розписалися молодята, відклавши весілля до перемоги. Ось тільки так і не одягнула наречена весільний вінець. Бо ж додому Вадим повернувся у домовині. Хоча 15 січня мав приїхати у відпустку.
Ось тільки телефонна розмова 2 січня виявилася для рідних останньою. Уже четвертого числа телефон Вадима підозріло мовчав. І п’ятого, і шостого… Лише через кілька днів Шеремети дізналися, що 4 січня внаслідок штурмових дій із боку противника на території Донецької області солдат, старший стрілець механізованого відділення Вадим Шеремета загинув.
Похований захисник на кладовищі рідних Гірок.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
