Тротуари, бордюри, сходи та пандуси — це те, що може стати щоденною перешкодою для людей з інвалідністю, батьків із візочками та літніх людей. Наскільки комфортним для них є пересування Любешовом, з’ясовувало «Нове життя».
Більшість установ – важкодоступні
Жителька громади Мая Бубало, яка користується кріслом колісним, каже: у селищі майже неможливо самостійно потрапити в більшість установ. Пандуси часто встановлені з порушеннями, тротуари — з ямами або надто високими бордюрами.
Схожі труднощі має й Анна Волощук. За її словами, навіть нові торгові центри не завжди облаштовані належним чином. Пандуси занадто стрімкі, вхід до магазинів часто заблокований сходами, а тротуари — вузькі й небезпечні.
Олександр Веремійчик, який рідко виходить з дому, каже: щоби проїхати Любешовом, потрібно добре пам’ятати кожну перешкоду. А його друг додає: у селищі практично немає місць, куди можна вільно заїхати на візку.
Незручності — не лише для людей з інвалідністю
Жительки Катерина та Марія, які доглядають маленьких дітей, підтверджують: пересування з візочками теж викликає чимало труднощів. Особливо важко рухатися «стометрівкою» або ж заходити в супермаркети — вхід туди часто або вузький, або без пандусів.
«І якщо мені складно, то уявляю, як важко тим, хто не може ходити», —
ділиться Катерина.
Що думають жителі?
За результатами опитування «Нового життя» у Телеграмі, 62% із 231 респондента вважають: людям з інвалідністю у Любешові важко пересуватися. Ще 19% вказали на часткову доступність, а лише 7% не бачать проблеми. Схожі думки і в коментарях на Facebook: люди зазначають — самостійно пересуватися візком чи з милицями у селищі майже неможливо. Тому дедалі більше жителів вимагають змін.
«Ми маємо створити зручні умови для наших захисників, які повертаються з пораненнями, і всіх, хто потребує підтримки», — підкреслила Ольга Комзюк.
Селище поступово стає доступнішим
На цьому наголошує секретар Любешівської селищної ради Юрій Боснюк, котрий опікується створеною в громаді Радою безбар’єрності.
Минулого року провели аудит безпеки в Любешові, під час якого представники селищної ради та місцеві жителі особисто обстежили декілька районів селища і склали перелік проблем. За результатами оглядів розроблено перелік першочергових дій.
Зокрема, заплановано:ремонт пандуса біля адмінприміщення селищної ради;облаштування безпечних переходів на вулицях Свободи, Незалежності та Європейській;заклик до приватного бізнесу враховувати потреби маломобільних людей.
Також у громаді планують створити повністю безбар’єрний Центр життєстійкості, а вже зараз функціонує соціальне таксі.
Досвід області: приклади й проблеми
На Волині за останній рік обстежено понад 4500 об’єктів. Виявлено: лише 13,9% об’єктів благоустрою повністю доступні, серед медзакладів — лише 63% частково доступні, а автостанції — зовсім без належного облаштування.
Є й хороші приклади – в Луцьку вже запрацювала мапа безбар’єрності «Місто без меж», яка дозволяє переглянути на інтерактивній карті рівень адаптації закладів.
Доступність громадських просторів — це не лише про комфорт, це про гідність, безпеку і повагу до кожного. Мами з візочками, літні люди, ветерани, особи з інвалідністю — усі мають право на зручне й безпечне життя у рідному місті. Зміни потрібні вже зараз. І вони починаються з розуміння того, що безбар’єрність — це турбота про всіх нас.
Мирослава Струк.
Фото авторки.
Детальніший матеріал на цю тему читайте у номері газети “Нове життя” за 01.05.2024 р.
