Сержант, Окрема президентська бригада, житель села Міжгайці
(23 серпня 1975 – 30 вересня 2023)
Обірвалося життя на Запоріжжі.
У невеличкому селі Міжгайці усе своє життя проживав Віктор Васильович. Тут, серед поліської природи, місцевих традицій та сільського побуту, він зростав у багатодітній сім’ї, мав трьох сестричок. Навпростець разом з іншими хлопчаками ходив до залізницької школи, вдома ж старався батькам допомагати по господарству. Свого часу відслужив у армії, де загартувався дисципліною, витримкою й пізнав ази військової науки.
Поєднав свою долю з коханою Наталією. Виховали двох синів. «Чоловік їздив на сезонні роботи, старався заробляти копійку. Він був добрим, життєрадісним і дуже веселим», – каже дружина.
Віктор Швайко любив пожартувати, умів розрядити будь-яку обстановку. Саме такими словами згадують його друзі та знайомі. У селі його називали Вітькою, бо він був простим, людяним і компанійським.
Коли отримав повістку, не ховався. А пішов до військкомату, все казав: «Піду, щоб моїх дітей не забрали. А я вже трохи прожив, життя побачив». 21 квітня 2023 року його мобілізували. Спочатку був на одному із військових полігонів у сусідній області. Потім його відібрали на спеціальні військові навчання в Іспанію.
Коли ж українські бійці повернулися в Україну, фактично відразу їх розформували по бригадах і відправили у зону бойових дій. Служив Віктор Васильович в Окремій президентській бригаді.
Востаннє воїн вийшов на зв’язок із рідними 29 жовтня. Як згодом стало відомо, наступного дня, 30 жовтня, його життя обірвалося.
Поховали воїна на кладовищі рідного села.
Вічна пам’ять і слава Герою!
