У кожному селі є люди, чия праця робить будні теплішими, а свята – особливими. Для Лариси Мирної із села Судче такою справою стала випічка – щира, домашня, створена з думкою про людей.
Любов до кондитерства зародилася в жінки ще тоді, коли її діти були маленькими. Вона пекла для родини, щоб потішити найрідніших.
– Мої діти дуже любили солодощі, – усміхається господиня.
У 2021 році Лариса Георгіївна зазнала важких фізичних травм і майже рік не могла відвідувати основну роботу. Повернувшись до праці, жінка пропрацювала лише близько двох місяців, а тоді розпочалося повномасштабне вторгнення. Саме в цей складний період вона почала серйозніше займатися випічкою.
– Після травми було важко повертатися до звичного життя, – ділиться Лариса Мирна. – А під час війни випічка стала для мене способом зібратися, заспокоїтися й знову відчути ґрунт під ногами. Подумала: якщо не зараз, то коли? І вирішила діяти.
Усі в родині підтримали її починання, що додало впевненості.
– Поєднувати роботу в дошкільному закладі і кондитерство непросто, – зізнається Лариса Георгіївна. – Але для мене це і творчість, і самореалізація, і можливість тримати себе в рівновазі.
Нині господиня випікає торти, маренгові та традиційні медові рулети, калачі й короваї, зефір, трайфли, кекси та інші солодощі.
– Я стараюся брати всі замовлення й не панікувати, якої б складності вони не були, – ділиться кондитерка. – Вчуся на своїх помилках, черпаю ідеї та поради від досвідчених кондитерів в інтернеті. Кожне нове замовлення – це можливість вдосконалюватися й пробувати щось нове.
Її вироби замовляють на дні народження, весілля та інші особливі події. Серед замовників – односельці, жителі району та сусідньої Рівненщини. Особливо цінним для неї є зворотний зв’язок.
– Дуже приємно, коли люди пишуть, що їм усе сподобалося, що смакує. А ще приємніше, коли повертаються вдруге й утретє або радять мою випічку знайомим. Я люблю, коли в людей свята. Люблю, коли вони повертаються. Відчуваю, що росту разом зі своїми покупцями. Це надихає жити й творити навіть у непрості часи, – підсумовує Лариса Георгіївна.
