Старший солдат, Сили спеціальних операцій, житель села Мукошин
(24 вересня 1976 – 19 лютого 2025)
Загинув під час виконання бойового завдання на території Курської області рф.
Таких господарів, як Солохи, у Мукошині важко знайти. До цьо синів та дочку вчили батьки, які ростили дітей у злагоді й любові. Щоправда, зірка життя тата вже закотилася за обрій. Зосталася у рідній хаті старенька матір. А наймолодший Валерій звив сімейне гніздечко зовсім поряд батьківського дому, на одному подвір’ї. Ошатний, просторий дім мимоволі привертає увагу всіх, хто проїжджає центральною вулицею Мукошина. Відразу видно, що господар – майстер на всі руки.
Добрим, щирим, безвідмовним запам’ятали Валерія однокласники із Мукошинської дев’ятирічки та з Гірківської середньої школи. Веселим, життєрадісним залишиться він у пам’яті одногрупників із Любешівського училища. Мужнім, підтягнутим, дисциплінованим був він солдатом під час строкової служби. А коли повернувся, то покликали Валерія разом з іншими братами сезонні заробітки. Бо ж хотів якнайкраще облаштувати своє сімейне гніздо, яке створив із красунею-ветлівчанкою. Усе найліпше хотів дати трьом діткам.
Коли ж росія повномасштабно посунула в Україну, Олександр та Валерій Солохи не роздумували, що робити. У березні 2022-го вони мобілізувалися. Потрапили до військової еліти – Сил спеціальних операцій. І вже незабаром обоє братів вирушили на фронт, аби виганяти рашистського ворога з українських земель. Ось так пліч-о-пліч і служили разом, оберігаючи та підтримуючи один одного. На жаль, коли брат Олександр поїхав на реабілітацію після поранення, на Курщині 19 лютого ворог безжально забрав життя Валерія Солохи.
Поховали воїна у Мукошині.
Вічна пам’ять Герою!
