Матрос, 35 окрема бригада морської піхоти, житель села Лобна.
(24 листопада 1984 – 12 липня 2022)
Загинув на Херсонщині.
Сергій Токар народився та зростав серед мальовничої природи Лобни. З дитинства любив землю, різні насадження. Тож не дивно, що посадив дуже багато груш, слив, малини, смородини, порічок, винограду. А ще принесені з озера Шині білі лілії, котрі буйно цвітуть біля дому. Біля ставка посадив модрину. А як же любив чоловік ліс! За словами рідних, він, як ніхто, знав його, вмів орієнтуватися на місцевості. І це йому дуже стало в нагоді під час виконання бойових завдань. Із маленького ж хотів служити в армії. Тож після школи охоче пішов у внутрішні війська, коли призвали.
Спочатку перебував на Львівщині. Далі ж перекидали воювати в інші області. Так Сергій Васильович потрапив на Херсонщину. Був розвідником. Дуже спокійний, хороший, відповідальний, чітко виконував бойові завдання – таким характеризують жителя Лобни побратими. Тож не дивно, що він сміливо виганяв рашистського ворога з українських земель. В одному з таких складних боїв внаслідок бойової травми і загинув – 12 липня 2022 року.
Найкращий син, хороший брат. Таким він назавжди залишиться для рідних. На жаль, не встиг Сергій Токар пустити власне коріння на цій землі, створити сім’ю, народити дітей. Йому назавжди залишиться 37…
Поховали його на кладовищі рідного села Лобна.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!
