Цьогорічний Великдень для Любешівської громади став по-особливому світлим. Бо разом із вірою у Воскресіння сюди прийшла ще одна довгоочікувана радість – із полону повернувся наш земляк, захисник України Андрій Артисюк із Любешова.
Це сталося Великодньої суботи, напередодні свята. Під час чергового обміну військовополоненими додому повернулися 182 українці. Серед них – і Андрій Васильович. Уперше від початку повномасштабного вторгнення росії у громаді з’явилася така звістка: наш захисник – на свободі.
Андрій Артисюк потрапив у полон ще в 2022 році. Він служив у складі 115-ї окремої механізованої бригади й опинився у ворожих руках під Сєвєродонецьком. Востаннє він говорив із мамою телефоном 20 травня того року. Після цього настала тиша, яка розривала серця рідних.
Згодом з’явилися фото і відео, які підтвердили – він у полоні. І відтоді для родини почалися довгі роки невідомості, тривоги та боротьби.
Його молодший брат Володимир Артисюк згадує: це були випробування, які складно навіть уявити. Постійні звернення, пошуки, листи, оббивання порогів різних інстанцій і нескінченне очікування.
Кожен обмін полоненими родина Артисюків чекала з надією. І щоразу – з болем, коли серед списків не знаходили рідного імені. Так було і цього разу. Жодних натяків, жодних попереджень.
Андрій Васильович і сам не знав, що повертається додому. Його просто забрали, накинули мішок на голову і повели. Куди – він не знав. Що відбувається – теж. І лише згодом стало зрозуміло: це дорога додому.
Не знали нічого й рідні. Аж поки не прийшло повідомлення у «Дії» – коротке, але таке довгоочікуване: «Ваш рідний звільнений». Ту мить, каже Володимир Артисюк, неможливо описати словами…
У перший день Великодня родина подолала сотні кілометрів, аби побачити свого Андрія. Плакали батьки, які стільки часу молилися за сина. Не стримували сліз брат, його дружина та племінники захисника. Крізь екран телефону обіймала брата сестра Надія зі своєю сім’єю, яка зараз далеко. По-братерськи обіймалися і плакали Андрій із побратимом із Маневиччини, з яким разом пройшли полон і якого звільнили трохи раніше. Це були сльози, у яких змішалися біль пережитого і неймовірне полегшення.
Попереду в Андрія Артисюка – відновлення та обов’язковий карантин. А вже після цього він нарешті зможе повернутися додому, в рідний Любешів, на землю, яку не бачив довгі роки. Тож уся громада з нетерпінням чекає цієї важливої і радісної миті.
