Жителька Великої Глуші Наталія Карапата свого життя не уявляє без малювання. Раніше усе частіше брала до рук пензлі чи олівці. Нині ж вправно еродує іншими інструментами – створює красу на тілі людей, працюючи тату-художницею та майстринею з перманентного макіяжу.
Ще будучи вчителькою географії Великоглушанського ліцею, пані Наталія одночасно займалася з дітками на різних художніх гуртках. Бо ж обожнює малювати. Цьому навчала і підростаюче покоління. Згодом особливо захопилася петриківським розписом, створивши однойменний гурток у школі. Разом зі своїми вихованцями й вихованками вчителька проводила різні благодійні акції. Наприклад, розмалювали автозупинку в центрі села у цьому стилі або ж продавали розписані вироби на ярмарках, котрі проходили на підтримку ЗСУ.
Продовжила цю роботу наша землячка і за кордоном, куди виїхала через деякий час після початку повномасштабної війни.
«Я довго вагалася, чи вирушати в дорогу. Але розуміла: безпека дітей – понад усе. Тому й поїхала до Польщі. Однак війна дуже вплинула на мене, як і на всіх. Я згубила себе. Не могла ні за що взятися. Тому почала займатися йогою. Ну а згодом стала лікувати й душу – знову повернулася до улюбленої справи», –
розповідає Наталія Карапата.
У Варшаві вона працевлаштувалася в Український освітній центр, викладала дітям географію, а водночас почала вести художній гурток у післяробочий час.
«Ми організовували різні майстер-класи, брали участь у конкурсах. Вийшли вже навіть на міжнародний рівень. Одним словом, пропагували українську культуру», –
ділиться наша землячка. Але, додає, з восени уже не працюватиме в цій школі, а лише в польській фундації. Бо ж вирішила: розпочати нову справу, котрій і хоче присвятити життя.
Знайшла роботу до душі
Саме під час перебування у Польщі Наталія Карапата захопилася тату.
«Я почала зовсім інакше дивитися на світ і саме на татуювання зокрема. Місцеве населення дуже просто до цього ставиться. І мені теж це сподобалося. Хоча, зізнаюся, спочатку дещо стримували мене стереотипи, котрі сиділи в голові. Мовляв, як же я, вчителька, розмалюю собі все тіло? Тому вирішила: якщо на собі це не зроблю, то можу іншим творити таку красу», –
з усмішкою розповідає великоглушанка.
Так вона і стала тату-художницею. Пройшла відповідні курси і вже на практиці почала відшліфовувати набуті знання.
«І тоді я зрозуміла, що то дійсно моє. Бо ж то постійне спілкування з людьми. Тут уже навіть і психологинею інколи доводиться бути. Обговорюємо детально ескізи. І найголовніше – я бачу результат своєї роботи, радість в очах людей, що їм подобається. Це так круто!» –
ділиться емоціями майстриня. А творить таку красу вона як полякам і полячкам, так і багатьом українцям та українкам, котрі проживають у цій країні. Вони дуже часто замовляють саме патріотичні узори. А ще – парні тату або ж ті, в які закладені символи певних подій у житті людини.
Та не лише тату займається наша землячка. Звикла постійно бути в творчому пошуку, вона перейняла й техніку перманентного макіяжу, що теж нині користується популярністю.
«Так, я відразу розуміла, що це дуже відповідальна робота. Бо ж тут права на помилку немає, потрібно чітко, старанно наводити людині красу. Не поспішати. Намагатися все зробити ідеально. І задоволені клієнтки – це найбільше щастя», –
каже Наталія Карапата, котра якраз уже рік займається перманентом.
Працює майстриня й у Великій Глуші
Попри те, що наразі наша землячка проживає поки що в Польщі, час від часу вона приїжджає додому. Як сама зізнається, максимум може до двох місяців витерпіти розлуку з рідним селом. Тож і на Поліссі теж займається улюбленою справою. І щоразу все більше знаходиться охочих зробити тату чи перманентний макіяж. Тому фактично всі години перебування вдома у майстрині розписані.
«Мені добре, що я сама можу коригувати свій робочий графік. Тому, звісно, викроюю час і для власного релаксу. Хоча, зізнаюся, я і під час роботи просто відпочиваю душею», –
каже великоглушанка. Найбільше у місцевих жительок користується попитом саме перманент брів. Водночас, зазначає майстриня, усе більше наших краян виявляють бажання зробити тату або ж відкорегувати те, яке набите давно. І до кожного та кожної – свій підхід у нашої землячки. Бо найголовніше для неї – виправдати їхні сподівання, щоби людина залишилася задоволеною. Адже і тату, і перманент робляться не на один день.
Ні на мить не пошкодувала про свій вибір
Нині Наталія Карапата усе рідше бере до рук пензлик. Хоча, зізнається, інколи таки малює, щоб відволіктися від рутини. Але все більше присвячує час улюбленій справі.
«Можливо, дехто вважає тату чи перманент неприроднім, непотрібним. Є у мене й хейтери. Але я, людина, котра виросла, жила в селі, знаю, що таке господарство, тяжка робота, упевнена: не треба боятися й чогось нового, цікавого. Експериментувати зі своїм тілом. Особисто мені дуже подобається моя робота. І я рада, що знайшла заняття для душі, котре приносить мені не лише моральне, а й матеріальне задоволення. А від того, що творю красу своїм односельчанкам, я кайфую в стократ. Це ж так круто допомагати їм змінюватися на краще. Бо, хай би хто що не говорив, а макіяж, те ж тату, як на мене, додає навіть упевненості в собі, у своїй красі», –
підсумовує жінка, котра започаткувала в селі новітні послуги у сфері б’юті.
Наталія МУХА.
Фото з архіву Наталії Карапатої.
