Молодший сержант, 66 окрема механізована бригада ім. князя Мстислава Хороброго, житель села Підкормілля
(22 січня 1973 – 10 червня 2024)
Помер під час виконання бойового завдання на Луганщині
Микола Віліч родом із Малої Глуші. Там пройшло його дитинство й період навчання у місцевій школі. Коли юнакові виповнилося 16 років, батьки придбали будинок у Підкорміллі. Ось так сім’я Вілічів переїхала проживати у рідне село мами захисника. Із цього населеного пункту стелилася дорога нашого земляка у технікум до Любешова. Потім проводжали батьки сина в армію й чекали, коли їхній соколик повернеться додому. Благословляли на шлюб і тішилися, коли невістку привів до їхнього дому, а згодом раділи народженню онука.
Деякий час чоловік був майстром в училищі, водієм у насіннєвій станції, у лісгоспі. Потім не один рік працював на бійні, на пилорамі у місцевого підприємця. Останні ж роки трудився в Любешові.
По життю Микола Миколайович був дуже добрим і м’яким. Він ніколи, як крізь сльози каже його дружина, нікого не образив, умів завжди дотепно пожартувати.
Мобілізували Миколу Віліча у листопаді 2022 року. Спочатку військовослужбовець перебував у Володимирі, потім його відправили на навчання на Київщину. Безпосередньо у зону бойових дій Микола Миколайович вирушив у березні 2023 року у складі 66 окремої механізованої бригади. Був на Харківщині. А потім із побратимами вирушив на Луганський напрямок. Приїхавши до місця призначення, він зателефонував рідним і сказав, що втомився та хоче відпочити, доки є час до заступання на позиції.
«Але він ніби щось відчував. Бо тоді набирав мене кожні пів години. І все казав, що надіється, що все буде добре. Раніше завжди це казав упевнено, без слова «надіється». Потім він заступив на позицію. То було останнє його бойове завдання. Побратими казали, що йому стало недобре, тож він пішов прилягти у бліндаж. Його серце зупинилося», – крізь сльози розповідає дружина.
Війна зробила свою чорну справу і без зброї. Зупинила недоспівану життєву пісню захисника Миколи Віліча. Його серце не витримало випробувань і перестало битися в грудях.
Поховали воїна у Підкорміллі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
