Журналістка, волонтерка та громадська активістка Єлизавета Баурда народилася в Одесі, але зараз перебуває в США, де має можливість покращувати свої професійні навички.
Свій фах Єлизавета обрала швидко. Після закінчення школи вона зважила, що вже вміє робити, чого не проти навчитися і де б хотіла працювати. Особливого вибору в активної та цілеспрямованої дівчини не було, окрім як реалізувати себе у журналістиці. Але про це Ліза не шкодує, адже їй подобається як вчитися, так і практикуватися.
“Журналістика дійсно несе сенс. І це не є робота заради грошей, а робота заради суспільної користі”, – каже вона.
Після початку повномасштабної війни Ліза долучилася до інформаційного фронту і розповідала про війну нашим союзникам. Два її матеріали опублікували в одному з польських медіа.
“Це був перший раз, коли я публікувалася в іноземному медіа. Мені сподобалося те, що це медіа було дійсно велике, і мою роботу побачили дуже багато людей”.
Також Ліза дописує для новинного проєкту Theukrainians під назвою “Новини здорової людини”. Хоч найкраще дівчина себе почуває в репортажистиці та вважає, що писати інформаційні матеріали теж треба вміти.
“Це дуже велика відповідальність, коли ти формуєш добірку новин, адже саме від тебе залежить, що людина буде читати і які новини нести у свій день”, – ділиться думками журналістка.
Та однією журналістикою Ліза не обмежується. Вона бере участь в різних ініціативах поза своєю професійною діяльністю, серед яких – і волонтерство. Тому в березні, маючи вільний час, журналістка приєдналася до волонтерів на Львівському залізничному вокзалі, який на початку вторгнення був переповнений людьми, котрі тікали від війни з різних куточків України.
“Питання волонтерства перетворилося не в хобі, а в необхідність. Там я зустріла дуже хороших людей, з якими досі спілкуюся. І було дуже цікаво спостерігати, як незнайомі люди згуртовуються просто для того, щоб допомогти. Це дійсно надихає”, – каже Ліза.
Також дівчина розповідає про свій досвід одиночного пікетування під час війни. До цієї акції її запросили знайомі, які вирішили 8 березня вийти з плакатами на Площу Ринок, щоб привернути увагу до проблем жінок під час війни. На той момент Ліза вже мала досвід одиночного пікетування, тому для неї це не було страшно. Єдине, що хвилювало активістку, – реакція оточуючих, яка під час війни могла бути будь-якою, але все пройшло спокійно і до дівчат підходили люди, які дякували їм, обіймалися, фотографували.
“У нас є дуже багато українок, які служать у ЗСУ, також дуже багато жінок постраждалих від сексуального насилля під час війни. І ці питання дійсно треба підіймати”, – розповідає активістка.
Однак після акції фотографії пікетувальниць з’явилися в одному консервативному пабліку, де в коментарях люди дуже агресивно відреагували на таку ініціативу. Адже, як пояснює журналістка, поняття “не на часі” дуже суб’єктивне і, якщо для них 8 березня питання війни та сексизму було на часі, то люди в коментарях так зовсім не вважали. Але до такої реакції дівчина була готова і відреагувала спокійно.
Зараз Єлизавета перебуває у США в штаті Іллінойс і каже, що правду про війну в Україні вже доводиться розповідати. Починаючи від інтернаціональних студентів і закінчуючи американцями, а особливо викладачами.
“Мені подобається, коли люди тут дійсно хвилюються, і коли дійсно цікавляться тим, що відбувається в Україні, а не роблять це з ввічливості, тому що і такого тут, звісно, чимало”, – каже журналістка. Втім додає, що старше покоління справді зацікавлене.
Але, попри інформаційну діяльність, головною метою Лізи є покращення своїх навичок. Дівчина вже порівнює американську освіту з українською і підкреслює, чого саме не вистачає журналістам в Україні.
“Я дуже хочу, щоб українська освіта, особливо журналістська, перестала бути такою глобалізованою і почала фокусуватися на журналістських стандартах, а робота медійників цінувалася так, як вона цінується у США. Не варто недооцінювати внесок, який журналісти роблять у суспільство, адже свобода слова – це одна з основ людського життя”, – підкреслює Єлизавета.
Журналістка планує повернутися до України після свого навчання у Штатах і щиро хоче привезти звідти справді потрібні і корисні для суспільства вміння. А для цього вона щодня працює над собою, вдосконалює різні сторони своєї особистості, а найголовніше – просто залишається небайдужою та активною людиною.
Соломія Мусірівська, студентка Львівського національного університету ім. І. Франка.
- Публікацію підготовлено за ініціативи Націонльної спілки журналістів України.
