Бихівчанин Олег Литвинчук — людина, для якої земля стала справою життя. Уже понад 30 років він займається сільським господарством, поєднуючи роботу на полі з викладанням у Бихівському ліцеї, адже за освітою він — вчитель фізичної культури та предмету «Захист Вітчизни». Проте робота з дітьми не відволікає його від справжньої пристрасті — землі, яку любить із самого дитинства.
-Ще будучи малим, я допомагав батькам по господарству, на полі. Особливо мені запам’яталося, коли на початку 90-х батьки придбали трактор. Я любив спостерігати, як він виїжджає в поле, як земля розкривається під плугом. Напевно, саме тоді зрозумів, що робота в полі — це моє, — згадує Олег Анатолійович.
Свою серйозну роботу на землі він розпочав близько 30 років тому. Бачив, що багато ділянок пустує та заростає чагарником, тож вирішив: потрібно діяти. Родина Литвинчуків мала трохи своєї землі, а частину взяла в оренду і на земельних торгах.
Нині бихівчанин обробляє близько 200 гектарів. На своїх полях він вирощує жито, тритікале, овес, гречку, сою та горох. Цьогоріч вперше посадив горох і був приємно вражений урожайністю.
-Ця рослина досить невибаглива і цілком підходить для нашої землі. Щоб щось виросло, треба працювати, знати особливості культури. Мені допомагають діти та дружина — разом шукаємо інформацію, вивчаємо технології, вирішуємо, що садити і сіяти, — каже аграрій.
Перші успіхи у власному господарстві залишили незабутні враження:
-Пам’ятаю, коли придбав свій перший трактор і посіяв перших сім гектарів жита, дуже чекав, яким буде урожай. На щастя, жито вродило рясно. Ці емоції назавжди запам’ятаються, а бажання сіяти й садити лише зросло.
Тепер жито Олега Литвинчука користується попитом у маленьких пекарнях із різних областей: Львівської, Івано-Франківської, Черкаської, Чернігівської та Волинської.
-Люди хочуть їсти смачний житній хліб, який пахне домом і затишком, — пояснює господар.
Робота на полі потребує повної віддачі. Тож вільного часу господар практично не має.
-Улітку з ранку і до вечора я на полі. Коли починається навчання, часу менше, але робота з полем триває від осені до осені», — розповідає Олег Анатолійович. Для високого врожаю важливі знання, аналіз ґрунту, правильна обробка насіння та посівів, а також уважне слідкування за погодою. Фізично все зробити самому важко, але допомагає родина. Іноді виникають труднощі, але ми даємо раду разом.
Аграрій також зазначає, що державна підтримка була б дуже корисною.
-Цьогоріч я вже посіяв 60 гектарів озимини. Коли дивлюся на поле, розумію, що земля — це не просто поле чи врожай, це частина життя. Кожне засіяне поле, кожна зернина, що проростає, нагадує, що все, що робиш із любов’ю, має сенс. Земля дає не лише плоди, а й уроки терпіння, відповідальності та щирої радості, коли бачиш результати своєї праці, — ділиться бихівчанин.
Мрії Олега Литвинчука прості й щирі: як і всі українці, він мріє перемогу, про мир, щоб захисники повернулися додому, а люди могли спокійно працювати на своїй землі. А ще хоче спробувати виростити озимий горох.
