Сьогодні минають три роки, відколи війна забрала життя нашого захисника — Дмитра Зімича, жителя села В‘язівне.
Для нас він завжди поруч — у кожному спогаді, у кожному подиху вітру, у кожному промені, що падає на його могилу. Він був людиною, яку важко забути.
Сильний, спокійний, добрий, справедливий. Він ніколи не боявся брати відповідальність, завжди йшов туди, де важко, де потрібна підтримка.
Він був справжнім другом, побратимом, чоловіком.
Три роки — а біль не стихає. Та водночас росте вдячність. За те, що він був. За те, що залишив у серці кожного з нас. За мир, який захищав. За любов, яку подарував.
Ми дякуємо тобі, Дмитре, за життя, за Україну, за те, що був справжнім.
Ти завжди з нами — у пам’яті, у серцях, у нашій вірі.
З любов’ю і світлою пам’яттю — дружина Софія та побратим Василь Труш.
