Альона Ісько, жителька села Проходи, вже 18 років вчителює і просто обожнює свою роботу. А минулого навчального року вона ще й взяла під своє крило першачків у В’язівненській гімназії. Та по-справжньому доповнює її яскраву особистість ще одна справа – зефірне кондитерство.
Уперше ідея створювати зефір прийшла до Альони тоді, коли вона шукала рецепти якихось смаколиків для своїх дітей. Інтернет запропонував їй зробити домашній зефір. Жінка спробувала – і понеслося.
«Спочатку зробила просто зефірки, нам сподобалося. Потім соціальні мережі почали підтягувати інші рецепти, вироби. І я побачила, що зефір – це не просто смачно, а ще й красиво. Я знайшла людей, які займаються такою кондитерською флористикою, і надихнулася зробити собі вироби. Майже місяць кожного дня я навчалася і готувала ці зефірки, але у мене не виходила така краса, як зараз», –
розповідає Альона Ісько.
Наполегливо тренуючись, жінка отримала бажаний результат. Авжеж, спершу довелося закупитися різноманітним приладдям і продуктами. Та старання того вартували.
«Щоб створити гарну квітку, не достатньо лише насадки. Бо треба ще техніку виробити, навчитися нею користуватися, а не просто взяв – і відразу все готово. Поки що у мене найкраще виходять троянди, бо ж кажуть, що вони – королеви квітів, і в моїх виробах їх найбільше. А от із тюльпанами доводиться важче. В інтернеті здається, що їх так просто виготовити, але на ділі це не так, бо не все взяте з інтернету спрацьовує. Доводиться виробляти свої методи і почерк, який вирізняє серед інших. Ще потрібен час і більше навичок, а я в цій справі новачок. Усього два місяці серйозно займаюся», –
ділиться жінка.
Часу ж у прохідчанки дійсно бракує. Адже, окрім домашніх звичайних справ, вона ще й опікується школяриками. Шкільна робота не залишає її і вдома, бо ж треба і зошити перевірити, і план уроків написати, і знайти щось цікаве для діток. Та на улюблену справу час завжди знайдеться. Навіть у нічну пору, якщо мати натхнення і азарт.
Своїх учнів Альона Миколаївна також частувала зефіром у формі ялинок як винагороду за квест під час новорічної вистави. Та й багато колег і батьків дітей бачать у соцмережах, що їхня вчителька встигає займатися ще й кондитерством.
Хоча, розповідає жінка, у період новорічних свят замовлень на її вироби мала так багато, що навіть важко було справлятися з усіма іншими обов’язками, бо треба ж ще й бути мамою і дружиною. Але сім’я підтримала її захоплення і допомагала з побутовими справами, аби вона мала більше часу на створення зефіру.
«Найбільше мене тішить, коли мої вироби їдуть кудись далеко. Наприклад, були замовлення до Луцька, Черкас і Києва. Я кажу, що так мої зефірки помаленьку подорожують Україною. А нещодавно пакунки поїхали навіть до Польщі та Німеччини. І це мене дуже мотивує надалі займатися цією справою, впроваджувати щось нове та розвиватися», –
розповідає майстриня.
Серед найближчих її планів – пройти професійне навчання у кондитерів та перейняти їхній досвід. Утім додає, що не збирається залишати вчителювання, навіть якщо зефірне ремесло стане прибутковішим. Адже робота у школі приносить для неї не менше задоволення, ніж створення зефірної флори, тому кондитерство для жінки – це поки що хобі.
«Я маю улюблену роботу, а тепер ще й знайшла улюблену справу. І нині я дійсно розумію фразу «знайти себе». Бо через стільки років я дійсно знайшла себе. Як у професії, так і в сім’ї, і в захопленні», –
підсумовує Альона Ісько.
Соломія Мусірівська.
Фото з особистого архіву Альони Ісько.
