Старший солдат, 128 окрема гірсько-штурмова бригада, житель села Великий Курінь
(19 грудня 1990 – 6 липня 2023)
Обірвалося життя на Запоріжжі.
Ніхто у Великому Курені й слова поганого не скаже про цього молодого чоловіка. Бо ж із самого дитинства привертав до себе щирістю, добротою, кмітливістю. Саме таким був первісток у сім’ї Жилків, котрий народився 19 грудня.
Ніколи не забудуть учителі місцевої школи свого непересічного учня. «Він відрізнявся ерудованістю, креативністю мислення. Миколі легко давалися усі предмети, тому щороку брав участь у різних олімпіадах. І точні науки йому були під силу, і гуманітарні. Як він грав Карпа, коли у Любешові ставили інсценівку із «Кайдашевої сім’ї!..» – пригадують учителі Великокурінського ліцею свого випускника.
Тож не дивно, що Микола Жилко закінчив школу із «золотою» медаллю, легко вступив до вищого навчального закладу. За велінням долі опинився у Луцьку, де й знайшов другу половинку. Одружився. Переїхали до Володимира, звідки родом дружина. А там і щастя завітало до молодого подружжя – народився красунчик-синочок. Не міг нарадуватися тато своїм Артемком, увесь світ хотів йому прихилити. Ось тільки недовго довелося чоловікові тішитися сином. Бо ж… прийшла війна.
Вона перекреслила життя не однієї сім’ї. У вересні 2022 року ця лиходійка завітала і до Жилків. Миколу покликав обов’язок стати на захист України. Зі сльозами на очах ця жінка довгі місяці просила Бога, аби беріг її соколика на фронтових дорогах. Бо ж у таких гарячих точках довелося побувати Миколі Жилку, що небезпека кожної миті чигала на нього.
…Ворон смерті прилетів до сім’ї Жилків 6 липня 2023 року. Але тільки лишень через кілька днів цей страшний птах добрався до Великого Куреня із війни, із Запорізького напрямку. Невимовно страшні слова розділили життя на до і після: Миколи більше немає.
Поховали воїна на великокурінському кладовищі.
Вічна пам’ять і слава Герою!
