Микола Вітовщик із Нових Березич мобілізувався ще у липні 2022 року. З тієї пори він щодень наближає українську Перемогу над російським загарбником.
Саме того літнього місяця наш земляк уперше у своєму житті одягнув військовий однострій, оскільки раніше строкову службу не проходив. Але коли покликав обов’язок захищати Батьківщину, він узяв до рук зброю та пішов воювати. А слідом за ним добровольцем поспішив і сусід-товариш Віталій Онишків.
Так двоє друзів і були попервах разом у навчальному центрі. Однак далі їхні воєнні дороги розійшлися. Микола Вітовщик потрапив до складу 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Тож із побратимами через кілька місяців після мобілізації відправився на фронт. Звільняв Херсонщину, воював на Донеччині, під Бахмутом. А потім передислокувався на Запорізький напрямок. Там водій-механік БМП нині й не пускає рашистських ворогів просуватися вглиб українських земель.
Одному Богу відомо, що пережив за цей час наш земляк. Бо ж війна кожної миті несе нові випробування, нові втрати. Однак про все це неохоче розповідає Микола Володимирович, за усмішкою ховаючи біль побаченого. Не розказує про те й мамі, аби не хвилювалося її серце. Лишень переслав знімок нагороди, котру отримав від головнокомандувача Збройних Сил
України – «Золотий хрест». Ось тільки зрозуміло, що така відзнака запросто не дається. Тож тільки коли приїхав у відпустку, Микола розповів рідним, що одержав її після того, як вивіз із поля бою своїх ранених побратимів і тим самим врятував їм життя. А ще запевнив рідних: «Усе буде добре. Невдовзі повернуся з Перемогою! Ми виженемо того окупанта з наших земель!»
Наталія МУХА.
Фото з особистого архіву Микола Вітовщика.
- Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України” яку координує Європейський центр свободи преси та медіа. «Голоси України» реалізується у межах ініціативи Ганни Арендт і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
