Любешівщина славиться династіями, котрі з покоління в покоління передають любов до однієї справи й успішно реалізовують себе в ній. У спорті – це всім відома сім’я Валентини та Степана Борисюків (Степан Юхимович і Валентина Іванівна – заслужені працівники фізичної культури та спорту). Зростаючи у такій спортивній сім’ї, їхня донька Олена зі спортом – із самого дитинства. Однак через отриману травму в 2010 році власну кар’єру закінчила й розпочала шлях тренування нових спортивних зірок Любешівщини.
Любов до спорту – це те, що генетично передалося від успішних батьків-спортсменів для своїх дітей. Тож Олена Степанівна ще із п’яти років почала займатися легкою атлетикою, тренуючись під пильним наглядом та настановами своїх батьків. В основному тренувалася із татом, котрий передав доньці свої знання саме з бігу, мама ж більше зосереджувалася на підготовці спортсменів зі спортивної ходьби. Тож день за днем, рік за роком Олена старанно тренувалася і шліфувала свої уміння у спорті. Адже, як зазначає тренерка, талант – це 1% успіху, решта – наполеглива праця.
«У спорті важлива регулярність та бажання займатися цією справою. Це нелегко, але дуже втягує. Пам’ятаю, як вперше я їздила на змагання, які емоції відчувала і які цілі собі ставила. Тож фактично в мене ніколи не було бажання відійти від спорту», –
розповідає Олена Борисюк.
На той час наша землячка часто їздила на тренувальні збори в Крим. Там були створені дуже хороші умови для проведення тренувань, чого точно не було у рідному їй Залазаззі й Любешові.
«Ми дуже часто та на довгі періоди їздили до Криму. І це було круто. Загалом бути спортсменом/спортсменкою – то і постійне подорожування на збори та змагання. Я вже побувала у 26 країнах», –
ділиться Олена Степанівна.
Завдяки регулярній та наполегливій праці наша землячка досягала спортивних вершин у своїй кар’єрі, неодноразово виборюючи перші місця на чемпіонатах України з бігу на середні дистанції (800, 1500 та 3000 м). Беручи для себе за приклад брата Олександра, котрий уже був майстром спортом міжнародного класу, ставила собі великі цілі та плани. Однак у 2010 році через отриману травму змушена була відійти від професійного спорту.
Закінчивши одинадцять класів рідної школи у селі Залаззя, вона стала студенткою Інституту розвитку людини Університету «Україна». І згодом почала працювати тренеркою-викладачкою Любешівської ДЮСШ.
«Я постійно шукала нові таланти, їздила у школи, адже по дитині видно відразу: складеться у неї зі спортом чи ні. Зі своїми вихованцями я проводжу дуже багато часу, вкладаючи у них знання. І результат не забарився, адже згодом наша ДЮСШ стала кращою в Україні і з п’єдесталу переможців та призерів змагань ще не сходила», –
розповідає залюблена у спорт Олена Борисюк.
За роки тренерства вона виростила успішних спортсменів та спортсменок, котрі прославляють наш край і загалом Україну на змаганнях міжнародних, а то й світових рівнях. «Згодом я мала серед своїх вихованців дев’ять членів збірної України. Коли вони досягають таких вершин, дуже радію. Адже тоді розумієш, що твоя праця дає плоди. А в спорті – це головне», – зазначає Олена Степанівна.
Нова сторінка в біографії
За роки роботи тренеркою в Любешівській ДЮСШ та за сумісництвом – тренеркою з легкої атлетики в Східному центрі олімпійської підготовки Олена Степанівна разом зі своїми спортивними зірочками об’їздила всю Україну та чимало країн світу. Навіть на момент повномасштабного вторгнення росії в Україну вона перебувала на зборах у Туреччині, де тренувала свою вихованку до чемпіонату світу.
«Турки пішли нам назустріч і зібрали гроші для того, щоб ми змогли полетіти з Туреччини в Оман, де мали проходити змагання. Адже наші всі рахунки тоді були заблоковані. Й уже в Омані я познайомилася з американкою, котра запропонувала нам приїхати до неї, щоб тренуватися і готуватися до наступних змагань, які мали проходити в Колумбії. Та американка жила в Колорадо, а там висота навіть дещо вища ніж в Колумбії, і це нам було дуже добре. Адже акліматизація для спортсменів – то важливо. Перед Америкою ми ще місяць побули в Італії, зробили всі необхідні документи й полетіли в США. Тоді вперше в історії дозволили виступати нашим спортсменам на американському чемпіонаті. Й відрадно, що саме мої вихованки Юля Петрик і Валерія Шоломіцька змогли взяти там участь. Це для нас був історичним моментом. Тоді американці запросили мене до себе на навчання у найкращий університет із легкої атлетики в США, який фінансує компанія Nike», –
розповідає Олена Борисюк.
Період навчання в такому закладі й загалом перебування в Америці був особливим і незабутнім для нашої землячки. Адже вона переймала досвід у кращих тренерів США, посилено вивчала англійську мову та проживала у родині, яка прийняла нашу землячку, як свою. За рік ці люди для Олени стали другою сім’єю.
– Є дуже багато звичок в американців, які мені імпонують. Насамперед, це любов до спорту і здорове харчування. У них у школах фізкультура – щодня. І нам цьому треба вчитися. Якщо в когось із Америкою асоціація, що то країна фаст-фудів, то насправді цим там харчуються лише неосвічені бідні люди. Всі багаті там худі і вони постійно бігають, бо спорт – це дуже важливо. От, наприклад, власнику будинку, де я жила, 81 рік, а він щодня ще проходить 24 кілометри і робить тренування. Америка мені подобається, але проживати хочу лише в Україні. Бо тут моя родина, батьки. Мені дуже хочеться, щоб наші люди зрозуміли: спорт – це здоров’я. І щоб українська нація стала тією, де парки, стадіони переповнені людьми, котрі кожного ранку чи вечора тренуються. Адже оцей наш менталітет смачно і жирно поїсти призводить до захворювань, про що свідчить невтішна статистика, зокрема щодо серцево-судинних недуг. Тож закликаю всіх розвивати спорт в Україні, –
висловлює свою позицію наша землячка.
Мирослава СТРУК.
Фото з архіву Олени Борисюк.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яку координує Європейський центр свободи преси та медіа. «Голоси України» реалізується у межах ініціативи Ганни Арендт і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
