Таке захоплення має жителька Ветел Надія Таранович. Попередньо вишивала бісером. Тож створює не просто красиві картини, а й портрети дорогих серцю людей.
Почалося все із вишивання бісером картин і рушників. Потім були ікони. Створювала жінка по канві лики святих, чиї імена носять вона з чоловіком, їхні п’ятеро синочків, близькі люди. Таким чином у їхньому домі з’явилися вишиті бісером святі Надія, Петро, Захарій, Давид, Ілля, Діонісій. Михайлом звуться і син, і дідусь, тож образ святого покровителя подарували Тарановичі старшому Михаїлу. Були й святі угодники Анатолій i Тетянa, котрi також віддали для родичів.
«Вишивала ікони, бо хотіла, щоб у моїх дітей були обереги. Любила це заняття дуже. Аж доки десь півтора року тому в інтернеті не вичитала, що можна викладати картини та портрети алмазами – дрібними різної форми камінчиками», –
пригадала, з чого починалося нове захоплення, Надія Євгенівна.
Варто зазначити, що жінка ще років десять тому навіть не вміла вишивати. Адже народилася й виросла в Луцьку. З коханим Петром доля звела там же, в столиці Волині – він працював водієм в одній із приватних фірм разом із братом Надії Євгенівни. Якось прийшов у гості до них – і полонив серце дівчини назавжди.
«Сподобалися його добрі очі, родимка біля губів, а ще привабили інтелігентність, уважність, працьовитість. Із першого погляду щось у душі сяйнуло, коли глянула на Петра. Але якби хтось колись сказав, що житиму в селі – не повірила б», –
згадує усміхаючись жінка.
Одружившись, Тарановичі три роки жили в Луцьку. Згодом переїхали у Ветли, певний час винаймали житло. А потім придбали стареньку хатину, яку розбудували, осучаснили. Адже в голови родини золоті руки, каже дружина. Він роками їздив на заробітки по різних країнах. До слова, двоє їхніх старших синів до березня цього року працювали на будівництві в Словенії. Коли ж росія розв’язала повномасштабну війну, 26-річний Михайло покинув заробітки і повернувся додому, певний час служив у теробороні. Троє молодших – школярі: Денис – десятикласник, Захар – шестикласник, а Давидко – четвертокласник, із любов’ю оповідає про своїх соколиків матуся Надія. Тож можна уявити, як вона зраділа, дізнавшись, що камінчиками можна викладати не тільки натюрморти, пейзажі, інші картинки, але й портрети! Замовила через спеціальну програму основу для створення алмазами спільного портрету їхніх п’ятьох синочків. Також зробила таким методом і «Тайну вечерю». А на своє з чоловіком срібне весілля торік виклала алмазами лебедину пару.
Роботи Надії Євгенівни різного розміру. Наприклад, портрет синів – 45х60 см. Рамки зі склом замовляє у Любешові. Тож, каже, на продаж зовсім невигідно виготовляти такі шедеври. Основа коштує орієнтовно 500 гривень, а рамка може потягнути майже на тисячу. Поверх камінчиків зображення покривається акриловим лаком. Ікони, картини, портрети жінка створює восени-взимку, коли в селі менше роботи. Бувало, що й до четвертої-п’ятої ранку засиджувалася за улюбленою справою.
«Подруги, дивлячись на мої роботи, кажуть, що то не для них, бо ж і увага потрібна, і велике терпіння. А мене це заняття дуже заспокоює», –
оповідає майстриня. На зиму вона планує викласти їхній портрет із чоловіком, найближчим часом – мотоцикл для Дениса в кімнату як подарунок на день народження. А ще – лик Богородиці з Ісусом на блакитному із золотистим фоні. Також у планах – створити окремо портрети кожного синочка. А, може, вже і з невістками разом, каже усміхаючись Надія Таранович.
Фото з сімейного архіву Тарановичів.