Яких квітів тільки немає на обійсті Ірини Феодосіївни! Кордони такого квіткового королівства вже давно вийшли за межі клумби перед будинком, а займають усі вільні ділянки. При цьому рослини в господині доглянуті, дбайливо викохані-виплекані. Адже кожну вільну хвилинку жінка приділяє саме улюбленому заняттю – квітникарству, про яке мріяла ще із дитинства.
«Завжди хотілося мати багато квітів. А розпочалося все із картини Катерини Білокур «Квіти за тином», яку я побачила у книжці вчительки з образотворчого мистецтва. Донині пам’ятаю, на якій сторінці був цей малюнок. І нехай там і зображувалися фактично не поєднувані квіти – тюльпани, жоржини та інші, я просто закохалася в ту красу й твердо вирішила: колись у мене буде такий же квітник», – з посмішкою та певною ностальгією згадує минуле Ірина Гриневич, як і про те, що навіть збирала поштові листівки із квітами.
І свою дитячу мрію вона таки втілила в реальність. Спочатку – на маленькій клумбочці біля батьківської хати у Бихові, а коли оселилася в Рудці, то біля будинку, який звели з чоловіком.
Таким чином пані Ірина кожен клаптик землі, із трудом «відвойований» у болота», перетворювала на квітучий куточок – щоб радість була і їй, і всім, хто проходитиме мимо. Тепер же біля її оселі – справжнє квіткове королівство. Мабуть, важко знайти такі види квітів, яких би не було у цієї господині. Бо ж любить вона випробовувати все нове, придивлятися, як приживається та чи інша рослинка, цікавитися, якого саме догляду потребує. До слова, про всі ці нюанси Ірина Феодосіївна може говорити безкінечно – з невимовною любов’ю та неприхованою цікавістю. Бо то – дійсно її, оте, що залягло у серце і пішло в руку.
Та все ж має квітникарка фаворити у квітах. Це – тюльпани і троянди. Спочатку жінка основну увагу приділяла саме тюльпанам. Та й тепер важко злічити, скільки цибулин є у її арсеналі. Їх Ірина Гриневич дбайливо щороку викопує, пересушує, сортує по фракціях і знову садить у землю, аби навесні насолоджуватися тюльпановим розмаєм.
Коли ж ці рослинки відцвітають, настає пора інших улюбленців квітникарки – троянд.
«Раніше, якщо чесно, боялася їх садити, бо ж кажуть, що потрібен особливий догляд. Але потім ризикнула й тепер точно не шкодую про це», – зізнається наша землячка, обережно походжаючи між кущами троянд та розповідаючи про кожен із них.
А розказувати є про що. Адже лише торік пані Ірина придбала більше п’ятдесяти кущів королеви квітів. Нинішнього року до цієї когорти додалося ще кілька десятків. І майже всі вони закуплені на територіях, які тепер є тимчасово окуповані росією.
«Багато замовляла у Сіверську, Маріуполі, на Херсонщині – там, де вони, на жаль, цьогоріч уже не цвістимуть. Бо ж там суцільні руїни. Як на мене, навіть символічне дещо є в цьому. Квіти, які почали життя на сході та півдні, продовжують бути на заході. Але цим самим засвідчують: навіть вони залишилися українськими, як і люди із тих територій…» – задумливо зітхаючи каже Ірина Феодосіївна.
А задумуватися цій жінці є чому. Бо ж тема війни для неї особливо болить – на захист України стали її чоловік та син. Тривожиться серце за найрідніших людей, за всю Батьківщину. І саме квіти, які плекає з любов’ю, хоч на хвильку відганяють від неї тривожні думки, вселяють віру, що все обов’язково буде добре. Саме з цією вірою й надією Ірина Гриневич щодня йде до своїх зелених улюбленців, сіє, садить доглядає. Бо ж мудро сказала поетеса Людмила Муріна у своєму вірші
«…Сій квіти жовті, сині – різні,
Щоби вони встелили всі шляхи,
Якими повертатимуться грізні,
Найкращі в світі наші вояки
Додому, до родини і до щастя,
Яке вимолюємо в Бога зараз всі.
Сій хліб і квіти – всупереч напастям.
Багато сій, щоб вистачило всім…»
Наталія МУХА.
Фото Людмили Хомич.