У цьому твердо переконані ті наші землячки, котрі через війну опинилися далеко від рідного дому. Зокрема, і деревчанка Юлія Двойнінова та її донечки Христинка й Нелі, які наразі перебувають в Італії.
Днями жінка розмістила на своїй фейсбук-сторінці заклик до тих українців та українок, котрі через війну виїхали за межі України. Вона звернулася до них із великим проханням не сидіти склавши руки та переживати морально, а й фізично допомагати рідній країні.
«Моя вам порада – не сидіть без діла, не нийте, що вам сумно, не плачте в подушку, а займіться допомогою для наших земляків, які в Україні. Шукайте центри волонтерської допомоги, підсобляйте у розкладанні та сортуванні коробок, провідуйте заклади, куди привезли наших діток-сиріт, або ж просто просіть про допомогу в небайдужих та пересилайте її в Україну. Кожна копійка, кожне зусилля людей, які виїхали, буде великим внеском у підтримку наших захисників та простих українців, які там залишилися», – йдеться у заклику деревчанки.
Цей допис наскрізь пронизаний вболіванням за рідний край та бажанням допомогти йому. Чим, власне, і займається пані Юлія разом зі своїми рідними в далекій Італії. Вона з донечками та дружина її брата з дітками у вільний від роботи й навчання час їздять до аптек. Там, тримаючи у руках плакати, просять усіх небайдужих допомогти Україні ліками. Зібрані медикаменти доставляють у волонтерські центри для відправки в Україну. А кошти, які теж надають італійці, перераховують на потреби наших захисників. Таким чином за два тижні їм вдалося зібрати 5 сумок ліків та 35 тисяч гривень.
При цьому ні Юлія Двойнінова, ні її донечки не вбачають у такій своїй діяльності чогось особливого. Як зізнається жінка, робить це аж ніяк не для піару. Бо ж просто болить… Болить, що Україна – у вогні.
«Душа не на місці, ноги і тіло тут, а серце – вдома. Щиро вірю, що вже скоро настане мир, і ми зможемо повернутися у рідне село, де буде безпечно», – крізь сльози зазначає наша землячка.
І вкотре закликає всіх жінок, які опинилися нині за кордоном, навіть будучи за тисячі кілометрів від домівки, бодай якось допомагати рідній землі.
Фото з особистого архіву Юлії Двойнінової.
