Саме на цьому наголошують податківці, коментуючи питання сплати мінімального податкового зобов’язання (МПЗ), яке викликало резонанс серед населення.
Наразі фактично щодня у Любешівській податковій інспекції спостерігаються черги. Люди, отримавши податкове повідомлення-рішення про нарахування МПЗ, звертаються до фахівців, щоб звірити/уточнити дані щодо земельних ділянок, нормативно-грошової оцінки тощо. Здебільшого наші краяни нарікають на запровадження такого податкового збору, адже у час повномасштабної війни і так у багатьох скрутно з фінансами. Однак поняття МПЗ вводилося Законом України ще від 30 листопада 2021 року №1914-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». Уперше МПЗ визначався за 2022 рік минулого року, що і сплачують наразі наші краяни.
Платниками МПЗ, як повідомив начальник Любешівської ДПІ Андрій Любеля, є резиденти, які володіють та/або користуються (орендують/суборендують, на умовах емфітевзису, постійно користуються) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь (пп. 162.1.1 прим. 1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України).
«МПЗ поширюється на власників та користувачів земельних ділянок сільгосппризначення, які розташовані за межами населених пунктів, а також у їхніх межах, якщо розмір ділянки становить 0,5 га та більше. Тобто мінімальне податкове зобов’язання необхідно сплатити як за користування, так і за володіння земельною ділянкою сільськогосподарського призначення», – інформує Андрій Ярославович.
Нараховується МПЗ за визначеною формулою з урахуванням площі земельної ділянки (паю) та нормативно-грошової оцінки. Порядок визначення МПЗ передбачено ст. 38-1 ПКУ.
Серед питань, які найбільше цікавлять наших краян щодо нарахування цього податного збору, є і те, звідки брали дані про наявність земельних ділянок (паїв). Це робилося, як повідомили працівники ДПІ, на основі земельних книг, які ще раніше велися у сільських радах. Саме тому й виникають розбіжності щодо кількості та площі земельних ділянок. Тож фізичні особи-землевласники та землекористувачі можуть провести звірку з приводу достовірності нарахувань у місцевій податковій інспекції. «Для звірки нам треба надати правовстановлюючі документи на землю або копії договорів, що підтверджують відчуження чи передачу майна», – зазначив Андрій Ярославович.
Своєю чергою, начальниця Камінь-Каширської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Волинській області Наталія Божко наголосила на тому, аби люди розуміли, що МПЗ – це не земельний податок.
«Фізичні особи, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 281 Податкового Кодексу України, звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки: для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більше 2 гектарів, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, у містах – не більше 0,10 га; для ведення садівництва – не більше 0,12 га. Від сплати МПЗ звільняються власники або користувачі (п.381.2 ст.38 ПКУ): земельних ділянок, що використовуються дачними та садівничими кооперативами; земель запасу; невитребуваних земельних часток (паїв); земельних ділянок, які розміщені безпосередньо у Чорнобильській зоні. Варто розуміти, що земельні паї не пільгуються і сплачувати цей податок необхідно», – зазначила Наталія Михайлівна.
Актуальну інформацію щодо нарахування та сплати МПЗ наші краяни можуть отримати телефоном. Як інформується на сайті Головного управління ДПС у Волинській області, платники податків, у яких виникають питання щодо нарахування МПЗ, можуть одержати необхідну інформацію за номером 099-6401637. Із питань сплати МПЗ, зокрема щодо рахунків для зарахування коштів до бюджету, можна звертатися за номером у Луцьку (0332) 777-106 у робочі дні відповідно до режиму роботи ГУ ДПС у Волинській області.
Матеріал створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю приватного підприємства «Редакція «Нове життя» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
