Це сталося 16 серпня 2014 р. на території с. Красне Краснодонського району Луганської області. Йому було лише 33.
Старший лейтенант Іван Григорович був професійним військовим. Адже з 2009 р. служив у Збройних силах України. У 2013-му закінчив факультет аеромобільних військ та розвідки Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Відтоді перебував у складі 80-ї окремої аеромобільної ордена Червоної Зірки бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України. З весни 2014 р.брав участь в антитерористичній операції на сході України, зокрема, в обороні Міжнародного аеропорту «Луганськ». Він був заступником командира 3-ї аеромобільно-десантної роти по роботі з особовим складом 1-го аеромобільно-десантного батальйону 80-ої окремої десантно-штурмової бригади.
Того трагічного дня боєць виконував завдання із своїм бойовим підрозділом. Загинув близько 23 год. – під час ворожого обстрілу як справжній командир накрив своїм тілом побратимів. Без старшого сина залишилися батьки, без коханого дружина, без тата маленька донечка. Поховали Івана Пасевича в рідному селі Залізниця.
Указом Президента України Герой нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту». Рішенням Любешівської районної ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин Любешівського району». Рішенням Волиньради – звання «Почесний громадянин Волині». У Залізниці в центрі села встановлений пам’ятний знак Героям Небесної сотні, а також Івану Пасевичу. Крім того, рідна школа носить його ім’я, вулиця Радянська перейменована на Івана Пасевича.
