Жителя нашого селища Ярослава Поперечного знає багато наших земляків. Адже він займається коптінням м’яса, сала, ковбас на замовлення. І чимало його клієнтів відзначають високу якість та відмінний смак продукції, яку виготовляє чоловік.
Цією справою Ярослав Богданович займається вже понад десять років. А розпочиналося все із досить примітивної невеличкої коптилки, котру він змайстрував самотужки із залізної бочки. Спочатку, як і чимало інших господарів, коптив м’ясо, сало, ковбасу виключно для власних потреб. Згодом зробив це для когось зі своїх друзів та родичів.
«Пам’ятаю, що якогось разу колега попросив, щоб накоптив йому продуктів на весілля доньки. І я не відмовив, хоча розумів, наскільки це відповідально. Гостям добре смакувало, тому й стали цікавитися, хто ж саме це робив. І так помаленьку закрутилася справа», – пригадує початок свого захоплення Ярослав Поперечний.
А далі, як і зазвичай, спрацювало «сарафанне радіо», й чоловік почав отримувати замовлення від людей на різні важливі у їхньому житті події – на весілля, хрестини, дні народження тощо. Відтоді й до сьогодні пан Ярослав не покидає цієї справи. Натомість за роки вже добряче «набив руку» на роботі із м’ясом. Має свій перевірний рецепт маринаду, в якому м’ясо витримує дві доби. Хоча, як наголошує господар, він у нього – простий, тож за потреби радо ділиться ним зі своїми клієнтами. «Найкраще, коли люди просто привозять мені необхідну кількість м’яса, сала для коптіння. А далі я вже сам знаю, на які шматки його порізати, як замаринувати, замотати в марлю. Добре, коли маринад рідкий. Тоді він чудово витягує із м’яса кров. Звісно, буває, що клієнти за бажанням самі маринують. Та найголовніше у цьому процесі – процес коптіння», – зазначає господар.
Має чоловік добротну коптилку, в якій поміщається до тридцяти кілограмів продукції. Виготовив її, як і всі попередні, самотужки. Важливу роль у цій справі відіграють і дрова. Зокрема, як розповідає Ярослав Богданович, найкраще для коптіння підходить деревина із яблуні, груші, вільхи, дуба, ясена. «Вишні можна трохи добавити, але небагато. Бо в ній багато смоли. От сливка не підходить узагалі, адже від неї надто багато диму. Загалом же одна порція м’ясних виробів коптиться орієнтовно шість годин. На тривалість впливає й погода», – вдається до тонкощів справи наш земляк.
Також коптить Ярослав Поперечний птицю й рибу. І до кожного продукту – свій особливий підхід і нюанси приготування. Наприклад, як розповідає досвідчений господар, для того, щоби птиця вийшла смачною, перед маринуванням її варто впродовж 10-15 хвилин пропарити. «Якщо цього не зробити, то шкірка буде дуже твердою. А от риба взагалі є дуже делікатною до високої температури. Якщо підкинеш більше дров, то вона вже не матиме презентабельного вигляду, розлізеться. Маринад роблю лише для скумбрії. А якщо риба річкова, то я її просто засолюю, затим змиваю у воді. Й тоді відразу – на коптіння», – каже чоловік.
Та все ж фаворитом у замовленнях є саме традиційні копченості – м’ясо, сало та ковбаса. Уже й не злічити, скільки цього було приготовлено за роки. Бо ж, окрім приватних замовлень від наших краян, співпрацює Ярослав Поперечний із магазинами, які замовляють у нього таку ж продукцію.
А ще наш земляк любить готувати різні м’ясні страви. Адже переконаний, що із м’ясом краще будь-якої жінки може працювати саме чоловік.
«Готую сальтисон, ковбасу, м’ясо запікаю. Навіть приготування шашлику ніколи не довіряю жінкам (сміється, – авт.). Його роблю також за найпростішим рецептом – сіль, перець, спеції та багато дрібно-дрібно нарізаної цибулі. Це все потрібно з’єднати із м’ясом і добряче вим’яти руками упродовж 15 хвилин. Тоді шашлик буде неймовірно соковитим», – ділиться секретами приготування смакоти любешівець.
Варто зазначити, що свого часу «Нове життя» знайомило наших читачів із Ярославом Богдановичем як із захисником. Адже йому на власному досвіді у 2016 році довелося відчути, що таке неоголошена війна. Так, за його мужніми плечима – місяці військових буднів на Луганщині, служба у військкоматі, роки праці за кермом автомобіля у філії ПрАТ «Волиньобленерго», цікавий та нелегкий армійський досвід служби у Німеччині, навчання на газоелектрозварювальника у Любешівському техучилищі. Й до цієї трудової стежини варто віднести також улюблену й по-своєму відповідальну та досить клопітку справу коптіння.
Мирослава Струк.