Чи задумувалися ви про те, що у нашому містечку мало місць, де можна було би матері чи батькові поміняти своїй дитині підгузки або ж залишити її бавитися в обладнаному куточку, поки батьки вирішуватимуть власні справи в певному закладі чи установі? А виявляється, проблема ця неабияка. Ось тільки мало хто звертає на неї увагу. Тому питання не вирішується взагалі або вирішується дуже повільно.
Бачать її переважно матусі, котрі безпосередньо стикаються з такими незручностями. Бо ж знайти місце, де можна було би перепеленати чи погодувати дитину, – ще той квест. Жителькам власне селища доводиться для цього повертатися додому, а приїжджим із сіл – робити то в автомобілі чи шукати «потаємне» місце, скажімо, на лавочці у скверику. Аналогічно неабияк проблемно взяти дитину із собою, коли треба вирішувати певні справи чи у владних структурах, чи навіть піти в магазини. Залишити її побавитися у спеціально встановлених ігрових куточках не вдасться – таких є лише одиниці.
У державних установах дитячі куточки/кімнати відсутні
Отож, вирушаємо у дорогу в пошуках такого необхідного для батьків із маленькими дітьми місця. Починаємо із державних установ та органів місцевого самоврядування, куди щодня звертається чимало наших земляків і землячок.
Чи не найчастіше – до Центру надання адміністративних послуг. Кілька місяців тому ця установа перемістилася в просторе приміщення. Ось тільки там поки що немає куточка, де діти могли би помалювати чи погратися, доки їхні мами або тати оформляють документи. Хоча насправді, каже начальниця ЦНАПу Ніна Дишко, таке місце є. Наразі малеча може провести дозвілля за «столом самообслуговування». А в найближчій перспективі у Центрі надання адміністративних послуг має з’явитися повноцінний ігровий дитячий куточок. «Ми вже проводимо тендерні процедури по цьому. Плануємо встановити стіл, стілець, закупити іграшки, канцелярію, щоби дітки могли там побавитися. Але і тепер вони, чекаючи батьків, можуть помалювати за столом самообслуговування», – розповіла керівниця любешівського ЦНАПу.
Наразі відсутні ігрові куточки (не кажучи вже про кімнати) і в інших держустановах Любешова. Тобто фактично мамам чи татам із дітьми отримати послуги там буде не зовсім комфортно: своїх малят вони або мають залишати вдома, або ж вирішувати справи, наглядаючи водночас за дітьми. Це звучить дивно, але немає таких дитячих кімнат чи куточків і в державних медичних установах нашого краю, де маленькі пацієнти бувають щодня.
Приватники дбають про маленьких відвідувачів більше
Коли йдеться про бізнес, то ситуація в нас теж дещо краща. Як виявилося, керівники частини закладів дбають про комфорт своїх дорослих і маленьких відвідувачів та відвідувачок. Наприклад, майже відразу після відкриття магазину «Ситий кабанчик» там з’явився ігровий куточок, на якому є канцелярія та іграшки. Жінки, котрі стоять у черзі, кажуть: це дуже зручно. Бо ж дитина грається, малює. І не плаче, адже доводиться інколи довгенько чекати, аби купити продукти. «Ось якби і в інших магазинах таке було…» – висловила побажання пані Ольга.
Ще один приклад – кафе «Джой Хаус», котре функціонує у Любешові вже кілька років. Там є не лише маленький столик із канцелярією для діток, а ціла ігрова кімната та крісло для годування.
Облаштувати таке потрібне місце керівництво закладу вирішило, коли придбали це приміщення та переобладнували його під кафе. «Запроєктували кімнату відразу, бо подібні є в усьому сучасному світі. Це ж зручно і для дітей, і для дорослих, котрі можуть відпочити та не перейматися, що дітям не комфортно. Тому ми відразу вирішили, що в нашому закладі обов’язково буде ігрова кімната для малечі. Взагалі переконана: такі куточки чи кімнати повинні бути у всіх установах», – висловила своє бачення керівниця «Джой Хауса» Олена Зубко.
Також дитячі куточки з канцелярією є у деяких приватних стоматологічних клініках та аптечних пунктах селища, магазинах «Мова тіла» і «Домашня пекарня».
Думка експертки
За словами Наталки Тарасенко, експертки з гендерних питань, голови ГО «Паритет», мами маленької донечки, наявність куточків або кімнат для батьків із дітьми – це ознака того, що і бізнес, і установи органів влади усвідомлюють: їхніми користувачами та користувачками послуг є, зокрема, і люди з дітьми. «Також це і питання соціальної справедливості – коли ми зауважуємо, що діти є в цьому суспільстві від народження, а не коли їм виповнюється 18 років. Це означає, що інфраструктура має адаптовуватися під різні групи людей, зокрема – сімейні, під різні вікові групи дівчаток і хлопчиків. Бо наявність таких куточків та кімнат – це можливість не лише забезпечити першочергові потреби дитини, а й надати якісну послугу людям, які за нею прийшли. Коли ми не створюємо умови для користувачів і користувачок послуг чи просторів, це означає, що ми свідомо або несвідомо виключаємо їх із соціуму. У суспільстві існує багато груп, які відрізняються за віком, соціальним станом, іншими ознаками, у нас є різні потреби, які важливо враховувати. Тому дитячі куточки чи кімнати – це про інклюзію (включеність у суспільне життя) на різних рівнях. І важливо, щоб не лише зростала кількість таких просторів, а й щоб вони були зручними й комфортними для дітей та їхніх мам і тат, або інших осіб, які їх супроводжують», – наголошує експертка.
***
Звісно, можна чекати, коли ці всі питання будуть врегульовані у законодавчо-нормативних документах, і тоді починати щось змінювати. А можна вже зараз подбати про комфорт і просто життєву необхідність матерів та батьків – погодувати дітей, змінити їм підгузки, чимось забавити дитину в громадських місцях. Сподіваємося, що місцеві органи влади, інші структури й організації візьмуть до уваги цю потребу, і в Любешові з’явиться не один дитячий куточок, а кілька.
Наталія МУХА.
