Обійстя Оксани Баранової гармонійно поєднує різноманіття квітів та зелених насаджень. Прогулюючись доглянутими плантаціями, насолоджуєшся всеможливою вродою квітів, їхнім неймовірним, дещо п’янким ароматом і просто отримуєш естетичне задоволення.
От тільки за цією красивою картинкою – колосальна щоденна робота квітникарки Оксани Баранової. Жінка любить квіти, скільки себе пам’ятає. Бо ж змалку зростала серед краси, яку завжди створювала її ненька, жителька Малої Глуші.
«Мама працювала вчителькою, тримала на той час велике господарство і все одно вирощувала квіти. Я постійно їй допомагала й сама звикла до квітів. Потім приносила все якісь нові сорти додому, бо ж раніше купити їх не можна було. Обмінювалися з іншими квітникарками. Нині мамі вже 70 років, але вона однаково продовжує садити рослини. І на день народження ми їй завжди даруємо ті квіти, які потім можна посадити», – розповідає пані Оксана.
Тепер же вона сама роками вирощує різні сорти квітів, садовину та городину й усьому вправно встигає давати лад. Чого тільки немає на доглянутих клумбах у цієї квітникарки! Милують око багато кущів хост, гейхери, 70 сортів троянд, 50 – півоній, 30 – лілій, 25 – лілейників та близько 70 сортів хризантем. Не можна відвести погляд від розкішних широколистих гортензій, ароматної лаванди, кучерявого декоративного маку, айстр, жоржин та багато іншої краси. Прогулюючись плантаціями квітів Оксани Баранової, можна вивчати їхні назви й дізнаватися інформацію про особливості догляду за ними. Адже такими знаннями радо ділиться квітникарка. Загалом, як каже пані Оксана, якихось особливих секретів догляду вона не має, усе робить інтуїтивно й обмінюється досвідом з іншими квітникарками, з якими познайомилися у соцмережах.
«Кожна квітка має свій період посадки, підживлення. Наприклад, півонії найкраще пересаджувати восени. Загалом ця весняна квітка може на одному місці рости і 30 років, головне – аби не було сильного заглиблення. Якщо ж садити півонії весною, коли вона саме цвіте, то такий кущ порадує вас цвітом лише на третій рік. Іриси найкраще пересаджувати в липні. Троянди ж добре садити восени або весною. Особисто я люблю їх пересаджувати саме весняної пори. Ця квітка любить золу й також важливо вчасно обробляти її від різних шкідників. На зиму троянди ми обгортаємо землею», – ділиться правилами догляду за квітами Оксана Баранова.
Нині ж особливу увагу на обійсті цієї квітникарки привертають гортензії. Зокрема, широколиста гортензія, котра не любить сонця й комфортно себе почуває в тіньових місцях. Зимує ця квітка в підвалі, на вулицю любешівка її виносить після останніх весняних заморозків. «Широколисті гортензії бояться саме весняних заморозків, адже переважно цвіт появляється на цьогорічних пагонах. Буває, що у підвалі для підтримки відповідної температури навіть камін рослинам включаємо (посміхається, – авт.). Підживлюю ці рослини спеціальним добривом для гортензій, інколи може бути розчин із селітри. Рослина потребує кислого ґрунту, для його отримання деякі ґаздині використовують лимонну кислоту чи ржаві цвяхи. Я такого не практикую, а надаю перевагу надійним методам», – каже пані Оксана.
Стоять у горщиках і молоденькі насадження хризантем. Кожна квітка підписана, й це, як каже тітка Оксани Баранової Марія Баховська, – обов’язковий пункт у роботі з квітами у племінниці. «У неї все підписано. Скрізь є необхідні дані, аби орієнтуватися, що де саме. Взагалі скажу, що якби у неї був гектар поля біля дому, то 75 соток зайняли би квіти, а 25 – городина й садовина», – зазначає Марія Василівна.
Тягнуться до сонечка й айстри, які щороку квітникарка засіває ранньою весною у відкритий ´рунт і накриває агроволокном. Підживлює їх також розчином селітри. Й тут важливо вслідкувати, аби листочки не покрутилися від хвороби, встигнути їх обробити.
Загалом же кожна рослинка потребує уваги й догляду. У цьому для пані Оксани допомагає сім’я. «Вистачає всім. Чоловік уже знає назви квітів, він сам купить усе, що треба для обробки троянд, і покропить їх. Якщо мене вдома немає, то вони поливають усе самі. А от полоти на своїх клумбах нікому не довіряю, бо лише я знаю, де яка рослинка росте, де яка цибулинка захована», – каже Оксана Баранова.
Окрім розмаїття квітів і зелених насаджень, вирощує любешівка й усіляку городину. Наприклад, помідори має різних сортів зі своєї розсади. Коли рослинка менша, поливають її частіше, коли ж кущ томату вже гарно сформований, роблять це значно рідше. «Помідори ми мульчуємо, важливо часто їх обрізати, аби листя не торкалося землі. Зазвичай після дощу обробляємо їх розчином із кислого молока, йоду та води. Для вирощування городини не використовуємо «хімії», – розповідає пані Оксана.
Велику увагу Баранови приділяють вирощуванню винограду. Цим займаються уже років десять і мають багато різних сортів, котрі щороку радують добротним урожаєм.
«Однієї весни мій виноград не розпустився. Відтоді я почала шукати спеціалістів, які серйозно займаються виноградництвом. Натрапила на господаря із Черкас, котрий поділився досвідом і порадив, які сорти підходять саме для нашого регіону. Бо особливість цієї рослини така, що є обрані сорти, котрі ростимуть лише у тій чи іншій місцевості. Відтепер нові сорти купуємо лише в нього. Виноградом переважно займається мій чоловік. Він його підживлює, обробляє і доглядає. Треба контролювати у період дощів, аби не напала борошниста роса і хлороз. На зиму накриваємо його агроволокном», – ділиться тонкощами догляду Оксана Баранова.
Загалом же говорити про квітникарство і садівництво із цією жінкою можна довго. Адже така справа, попри нелегку й часом виснажливу роботу, приносить неабияке задоволення для Оксани Баранової. Квіти для неї – то окремий вид терапії, тому і надалі вона планує розвивати, розмножувати й збільшувати арсенал свого ботанічного саду.
Мирослава Струк.
Фото авторки.
