Солдат 51 батальйону 100 окремої механізованої бригади, житель села Бихів.
(27 листопада 1991 – 2 серпня 2023 року)
Загинув на Луганщині.
Микола Романюк народився і зростав у Бихові. Був первістком у батьків, мав молодшу сестричку. Змалку був досить допитливим хлопчиком. Ще у класі п’ятому захопився різьбою по дереву. Та так припала йому до душі ця справа, що вирішив здобути таку фахову освіту. Тож опинився у Ковельському ПТУ. І наука тільки відшліфувала його природні задатки. Дерево просто горіло в його руках. Тож не дивно, що і вдома, і в рідних та знайомих є багато виробів, які створив Коля. Згодом до різьби по дереву додалися й інші вміння – на відмінно закінчив навчання на будівничій спеціальності у Любешівському технікумі. Люди дивувалися, які чудо-картини він створював із гіпсу. А ще всі, хто знав цього бихівчанина, цінували його за життєлюбство, дотепне слово, влучні жарти.
Сильний духом Микола Романюк уже 26 лютого 2022 року прийшов у військкомат, аби захищати Батьківщину. Не послухав вмовляння рідних, твердо вирішив брати до рук зброю. Так потрапив у 100 окрему бригаду територіальної оборони, згодом перейменовану на 100 окрему механізовану бригаду. Рік був на території Камінь-Каширського району. А навесні 2023-го разом із побратимами вирушив на Схід, у саме горнило війни.
Там Козак Микола (саме такий позивний мав) щомиті ризикував своїм життям, виганяючи ворога і рятуючи своїх побратимів. Планував узаконити стосунки із коханою Надією, доля з якою звела його вже під час повномасштабного вторгнення.
Але, на жаль, клята війна вкоротила його таке ще молоде життя. 2 серпня 2023 року під час бойових дій із військовим формуванням російської федерації на Луганщині солдат Микола Романюк загинув.
Поховали воїна у рідному селі Бихів.
Вічна пам’ять і слава Герою!
