Уродженка села Залаззя Юлія Лавренюк вже понад десять років оберігає жіноче здоров’я та здійснює успішні оперативні втручання. Гінекологічну хірургію, в яку закохалася фактично відразу, наша землячка обрала для себе, ще коли навчалася на інтернатурі. Лікувальну справу успішно поєднує з науковою діяльністю, адже переконана, що головне – постійний розвиток, навчання та удосконалення.
Свій шлях до медицини вона розпочала ще після закінчення дев’яти класів у Залаззівській школі. Й хоча у її сім’ї не було нікого з медичної сфери, а сама Юлія займалася спортом і в цій сфері досягла уже певних вершин, вона стала студенткою Дубенського медичного коледжу, обравши спеціальність «лікувальна справа».
У медицину закохалася відразу
Таке рішення певною мірою викликало здивування в рідних, однак навчання Юлі подобалося, й вона жодного разу не пошкодувала про обрану професію. Відразу після закінчення коледжу, який в майбутньому став для неї дуже хорошим професійним фундаментом, працевлаштувалася у пологове відділення Любешівської лікарні, де отримала перший практичний медичний досвід. Згодом вирішила продовжувати навчання, аби мати вищу освіту, й у 2006 році стала студенткою Буковинського державного медичного університету. «Коли настав час обирати майбутню вузьку спеціалізацію для себе, я знала, що це буде акушерство та гінекологія. Більше того, я вже відчувала й розуміла, що мені імпонує саме гінекологічна хірургія. Проходячи інтернатуру, я вперше провела оперативне втручання. То був кесарів розтин. Пам’ятаю мудрі поради моєї лікарки-наставниці, коли вона казала, що лікарям у жодному разі не можна хвилюватися. Бо хвилюванню – не місце в операційній. Лікарка мені говорила: «Юлю, ти знаєш увесь хід операції. Береш і виконуєш свою роботу з усвідомленням того, що від твоїх дій залежить життя двох людей». Тому, опанувавши свої емоції, я взяла в руки скальпель і приступила до роботи», – розповідає про перше самостійно проведене оперативне втручання Юлія Лавренюк.
Відтоді вже пройшло багато років, упродовж яких наша землячка інтенсивно працювала та постійно навчалася. Вона щоразу більше переконувалася у тому, що хірургія – то її стихія. Проведення операцій викликало в неї адреналін, задоволення, а найголовніше – те, що її робота приносила користь іншим і, допомагала долати різні жіночі недуги. Це мотивувало і спонукало до подальшого самовдосконалення.
«Розуміючи, що у маленьких районних лікарнях, де розпочинала свою кар’єру, я не зможу націлитися саме на хірургію, вирішила ризикнути й поїхати до столиці та знайти роботу там. В одному з медичних закладів, де я працювала, мала дуже хорошу і досвідчену наставницю, з якою разом працювати і переймати досвід було для мене за честь», – розповідає Юлія Василівна.
Постійно працює і вчиться
Нині ж наша землячка працює в одній із найстаріших та успішних приватних клінік Києва. Вона щоденно надає якісну медичну допомогу, проводить операції різної складності, надаючи переваги лапароскопії та вагінальній хірургії, є лікаркою ультразвукової діагностики. «Буває, що проводжу за день по три-чотири операції, кожна з яких триває дві години. Але це завжди – адреналін і бажання допомогти», – каже лікарка.
За роки роботи їй доводилося робити різні хірургічні втручання. Одним із найскладніших був випадок, коли пацієнтка мала показник гемоглобіну 18. «Операція – це завжди певна крововтрата. А тут такий критично низький рівень гемоглобіну. Але ми її належно підготували до операції, прооперували, і вона на дев’ятий день лікування мала гемоглобін 110 та пішла з лікарні», – пригадує лікарка.
Лікувальну сферу Юлія Лавренюк поєднує з науковою діяльністю. Вона закінчила аспірантуру за спеціальністю «акушерство і гінекологія».
«Наука та лікувальна справа – це гарний і необхідний тендем. Адже постійний розвиток та збагачення знань дає хороші результати на практиці», – переконана землячка. Так, вона запатентувала власну методику лікування хвороби матки, яку використовує в медичній практиці. Бере участь у фахових семінарах та конференціях. Також наша землячка проводить навчання для тих, хто вирішив поєднати своє життя з медициною, зокрема, – зі спрямуванням акушерство та гінекологія. «Мій принцип такий: щодня треба щось дізнатися/вивчити нове. Нехай це буде стаття чи одна глава з книжки, чи участь у семінарі. Але це повинно бути. Бо медицина не стоїть на місці, хвороби модифікуються і підходи до лікування змінюються. Удосконалення має бути догмою», – ділиться своїми принципами в роботі уродженка Залаззя.
Також вона зазначає, що останніми роками нарешті в нас покращується ситуація з профоглядами. І це лікарку неабияк радує, бо вона вважає, що майбутнє медицини – саме за профілактичними оглядами, а не за лікуванням задавнених болячок.
«Кожній жінці важливо піклуватися про своє здоров’я. От візьмімо онокологію. Я кожного дня кажу своїм пацієнткам: немає раку без передраку. Статистика показує, що онко виявляють у більшості тих жінок, котрі до гінекологів років п’ять не зверталися. Тому дуже важливо раз у рік бувати на прийомі», – зазначає Юлія Лавренюк.
Лікування, оперування та навчання у галузі медицини – це те, чим живе наша землячка, й те, у чому вона відшукала себе. Інколи, маючи вільний час, вона бере до рук голку та вишиває бісером. Хоча і в цьому рукоділлі виокремлює для себе користь своїй професії та схожість. «Це дрібна моторика рук. В операційній я також «вишиваю», роблячи ювелірні шви. Тому вишивка бісером є своєрідною практикою, яка потім стає для мене корисною в роботі», – усміхаючись, каже Юлія Василівна.
Мирослава Струк.
Фото з особистого архіву Юлії Лавренюк.
