Застати Віктора та Людмилу Потапенків із Залізниці вдома без роботи можна лише у свято або неділю. Адже кожен літній день у них насичений нелегкою сільською працею. Як не до сіна треба їхати, то в черговий раз потрібно прополоти малину, зібрати врожай достиглих ягідок лохини, впорядкувати господарство і поле. А ще встигають вони і до лісу по чорниці їздити, займатися кролівництвом та робити багато смачних закруток й ароматне домашнє вино.
Віктор та Людмила обоє родом із Залізниці, до роботи привчені змалку, бо мають, кажуть самі усміхаючись, залізницьку беручку вдачу. Тому і не звикли сидіти склавши руки. Разом із батьками тримають чимале господарство – двох корівок, телицю, коня, свиней, птаство.
Та все ж найбільшу увагу господар дому Віктор Вікторович приділяє утриманню кроликів. То його, як каже дружина, досить давнє захоплення. Тепер же й не злічити кількість пухнастиків, за якими щоденно дбайливо доглядає чоловік. Кроликів має різних порід: бургунські, термонські білі, дві змішані породи. Раніше тримав каліфорнійців і панон. Проживають ці тварини у змайстрованих Віктором Потапенком клітках, які стоять у закритому приміщенні. Щодо харчування, то надає перевагу господар саме сухому раціону.
«Даємо двічі на день лише сіно та зерно. Якщо ж годувати кроленят свіжоскошеною травичкою, морквою, буряком тощо, то навіть смак м’яса буде інакшим, зі специфічним запахом. Біля кожної клітки встановили поїлки, аби завжди вони мали доступ до свіжої водички», –
розповідає Віктор Вікторович.
Щоб утримувати кролів, важливо, як каже досвідчений господар, їх своєчасно вакцинувати від хвороб, аби потім не виникало ніяких проблем.
«Найбільше смакує нам кролик, запечений у печі. Якщо його приготувати в рукаві у духовці, то вже смак буде іншим. Також робимо багато тушонок в автоклаві, який чоловік змайстрував із газового балона. Туди поміщається 28 пів літрових банок», –
приєднується до розмови пані Людмила.
Оскільки понад десять літ Потапенки займаються кролівництвом, то годують цих тваринок і на продаж. Також у них можна придбати дієтичне свіже м’ясо або ж тушонку із кролика.
Уже декілька років вирощує подружжя Потапенків і малину. Рівненькі рядочки розкинулися на території присадибної ділянки. Крім того, розповідають господарі, під цю рослину виділили чималий наділ у полі.
«Постійно її прополюємо, підживлюємо за потреби. На зиму зрізаємо. Минулі роки зібраний урожай здавали заготівельникам, а як буде цьогоріч, і не знаємо, бо поки що ціна дуже низька. Тому й бажання трудитися біля малини пропадає», –
розповідає пані Людмила.
Розводить подружжя Потапенків і лохину, уже має 36 кущів різних сортів. Для посадки цієї ягоди варто, як наголошують господарі, підготувати спеціальну лісову землю, поливати та в міру потреби підживлювати. Врожай корисних і красивих синіх ягідок збирають раз у декілька днів. Вистачає її не лише для власних потреб, а й на замовлення. Відправляли лохину поштою навіть у Черкаси.
Раніше, розповідає Людмила Потапенко, садили багато полуниці. Бувало, що за день вибирали її більше тридцяти відер. Тепер же площі зменшили й садять лише для себе.
Ці молоді хазяйновиті люди багато працюють на землі, садять усіляку городину, 80 соток картоплі й чималу площу засівають зерновими. Щоденно трудяться, аби мати, як кажуть у народі, хліб і до хліба.
До роботи привчають і своїх двох синочків та донечку. Разом дружньою сімейною командою, окрім наймолодшого п’ятирічного синочка, їздили до лісу по чорниці.
«Ціна цього року мала дуже, але гуртом назбирували трохи. Ми не звикли сидіти без роботи, тому плани на новий день складаємо ще звечора. Й часом дня не вистачає», –
з посмішкою каже Людмила Володимирівна.
Ця миловидна жінка є і вправною господинею на кухні. Щороку вона закриває багато різної консервації й охоче ділиться рецептами з іншими. Також своєрідним хобі для неї є створення домашнього ароматного вина та наливки. Уже давно знає всі тонкощі цього багатоетапного, але водночас цікавого процесу.
Загалом же Віктор та Людмила Потапенки є неабиякими трударями. Й можна лише дивуватися, як вони встигають всьому лад вправно давати.
Мирослава Струк.
Фото авторки.
