Солдат, 24 окрема механізована бригада імені короля Данила, житель села Щитинь
(2 січня 1980 – 11 травня 2023).
Загинув на Донеччині.
Він змалку був залюблений у книгу. Зростав дуже розумним і талановитим. Йому легко давалися точні науки. Він гарно володів словом, писав вірші і навіть роман. Найбільше його захоплення – то книга.
Фактично у перші дні повномасштабного вторгнення росії Василь Саливончик свідомо вирішив іти захищати свою країну. Бо не міг і не хотів стояти осторонь, адже завжди у його серці жевріла любов до України. Тим паче за плечима мав військовий досвід – проходив строкову службу в Національній гвардії, а у 2014 році був військовим інструктором на Яворівському полігоні. «Й хоча його тоді демобілізували за станом здоров’я, він не міг інакше. Деякий час був у Володимирі, згодом, як уже ми потім дізналися, перебував на Сумщині. А далі воював у складі 24-ї бригади, був командиром другого стрілецького відділення стрілецького батальйону», – зболеним голосом розповідає мама воїна Надія Володимирівна.
Разом із побратимами Василь Анатолійович пройшов горнило війни на Сході, самовіддано захищаючи свою рідну землю від російських окупантів. При кожній нагоді він завжди телефонував до рідних, але ніколи не жалівся, лишень казав: «У мене все нормально».
У квітні-травні знаходився в Бахмуті. Ще 5 травня зателефонував до матері, радів, що вдалося успішно виконати завдання, не зазнавши втрат. 10 травня він знову мав іти на чергове завдання. Нібито його уже підвищили в посаді, став командиром взводу. Потім, як уже з’ясувалося, – командиром зведеного штурмового взводу… Виконавши важке завдання, вони потрапили під сильний артобстріл, частина групи була уражена, Василь отримав чисельні поранення голови, тулуба, ампутацію нижніх кінцівок. Він наказав хлопцям відступати й евакуйовувати поранених, дав їм свій автомат, а сам лишився з гранатою.
Довгі місяці захисник вважався зниклим безвісти. Лише у листопаді його тіло нарешті змогли повернути на маленьку батьківщину і з військовими почестями поховати на кладовищі у рідному Щитині.
Вічна пам’ять і слава Герою!