Солдат, житель села Мала Глуша
(8 грудня 1973 – 22 березня 2023).
Загинув на Харківщині.
Михайло Михальчук із самого малечку знав ціну тяжкої праці. Бо ж зростав у багатодітній сім’ї, де, окрім нього, виховувалися ще сестричка та троє братів. Мама ростила діток сама, так як батько пішов із сім’ї. Тому надто рано подорослішали всі Михальчуки, зокрема і Михайло.
Закінчив дев’ять класів місцевої школи і почав їздити на заробітки. Вперше на сезон подався, коли йому було всього 15.
На його дорозі долі були різні повороти – легенькі і надто круті. Але всіх їх він долав достойно. Повернувся додому, в рідний дім. До мами, голову якої вже давно покрила тернова хустина. Бо ж втратила двох синів. Тож Михайло, як міг, піклувався про найдорожчу людину. З нею та сестричкою проживав у Малій Глуші. Кохану ж собі знайшов на далекій Одещині. Планував, як приїде у відпустку, офіційно узаконити з нею стосунки.
Ось тільки не надів він на палець своєї обраниці обручку. Не подарував їй із нагоди одруження квіти. Їхній оберемок у парну кількість гілочок привезла жінка для свого Михайла. Подолала тисячі кілометрів не для радості, а щоб обійнятися із мамою коханого та на двох розділити спільне горе. Бо ж втратили вони сина і судженого. Клята війна назавжди забрала люблячого брата, дядька. 22 березня 2023 року поліг за Батьківщину Михайло Михальчук. Адже уже тривалий час перебував там, де точаться найзапекліші бої за кожен клаптик української землі. Як тільки почалася велика війна, брат відразу поїхав у військкомат, щоб іти служити. Але його не брали. То він ще кілька разів їздив, добивався. І вже у вересні таки пішов у військо. Повернувся звідти «на щиті».
Похований у Малій Глуші.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять і слава Герою!